2011-09 Близниці-Свидовець. Дорога 1.
Білет на поїзд прийшлося здати - не встигаю... Взяв білет на автобус Донецьк-Чернівці, 10-го зустрінемось в Чернівцях...
9-го ще куча роботи, зранку забираю рюкзаки з гаража, інструменти - треба ще причепити карніз, профіль, перегородку... Як назло бур попадає то в арматуру, то в якісь пустоти, приходиться розмічати по новій - здається ніколи не закінчу, а ще треба на проводку глянути, десь коротило... Але нарешті в 11:00 закручено останній шуруп, збираю інструменти, 11:10 - душ, 11:20 - розпутую дроти, але вже нічого не встигаю зробити, тільки обжимаю плоскогубцями. 11:30 - починаю пакувати рюкзаки. Маю зібрати собі і Альоші. Алла вже відібрала все необхідне, інакше я б нізащо не встиг. Дивлюсь на гору речей і розумію, що в один рюкзак ніяк не впихну - дзвоню Ромі, хай кидає роботу і їде мені помогти, бо з 2-ма рюкзаками одному якось не дуже...
11:50 - половину речей відкинув, решту натоптав у рюкзаки, прийшов Рома, ще маю кілька хвилин перекусити і треба їхати на вокзал, бо за годину автобус. Мию руки, і тут дзвонить телефон. Алла кричить не брати трубку, бо запізнимось. Беру. Приємний дівочий голосок запитує, чи я їду в Чернівці. І де знахожусь, бо через 5 (!!!) хвилин автобус відправляється. Блін!!! А я собі думаю, що через годину!!! Хапаєм рюкзаки і біжимо на стоянку таксі. Летим. Дзвоню, дівчина каже, що 10-15 хвилин підождуть на пероні. Залітаєм на перон - нема, тільки-що поїхав. Але дзвонять водію, він зупиняється метрів за сто від вокзалу. Нарешті їду!
автобус з Дніпра напівпустий, сиджу сам
в Дніпрі накрапував дощ, а в Кривому Розі сонячно
Дальше то дощ, то сонце, але з заходом сонця добряче захолодало. Людей після Кр.Рогу і Кіровограду набрався повний автобус, жалію, що не сів десь спереду, дуже трясе, а ще двигун реве...
В Чернівці приїхали з випередженням графіка - у 5:30, вокзал ще закритий, але дощу немає і досить тепло. Сиджу на рюкзаках, пояснюю таксистам, що мене не треба нікуди везти.
Альоша приїжджає в в шість
Дзвонить Тарас, забирає нас, поїть кавою, їдемо...
9-го ще куча роботи, зранку забираю рюкзаки з гаража, інструменти - треба ще причепити карніз, профіль, перегородку... Як назло бур попадає то в арматуру, то в якісь пустоти, приходиться розмічати по новій - здається ніколи не закінчу, а ще треба на проводку глянути, десь коротило... Але нарешті в 11:00 закручено останній шуруп, збираю інструменти, 11:10 - душ, 11:20 - розпутую дроти, але вже нічого не встигаю зробити, тільки обжимаю плоскогубцями. 11:30 - починаю пакувати рюкзаки. Маю зібрати собі і Альоші. Алла вже відібрала все необхідне, інакше я б нізащо не встиг. Дивлюсь на гору речей і розумію, що в один рюкзак ніяк не впихну - дзвоню Ромі, хай кидає роботу і їде мені помогти, бо з 2-ма рюкзаками одному якось не дуже...
11:50 - половину речей відкинув, решту натоптав у рюкзаки, прийшов Рома, ще маю кілька хвилин перекусити і треба їхати на вокзал, бо за годину автобус. Мию руки, і тут дзвонить телефон. Алла кричить не брати трубку, бо запізнимось. Беру. Приємний дівочий голосок запитує, чи я їду в Чернівці. І де знахожусь, бо через 5 (!!!) хвилин автобус відправляється. Блін!!! А я собі думаю, що через годину!!! Хапаєм рюкзаки і біжимо на стоянку таксі. Летим. Дзвоню, дівчина каже, що 10-15 хвилин підождуть на пероні. Залітаєм на перон - нема, тільки-що поїхав. Але дзвонять водію, він зупиняється метрів за сто від вокзалу. Нарешті їду!
автобус з Дніпра напівпустий, сиджу сам
в Дніпрі накрапував дощ, а в Кривому Розі сонячно
Дальше то дощ, то сонце, але з заходом сонця добряче захолодало. Людей після Кр.Рогу і Кіровограду набрався повний автобус, жалію, що не сів десь спереду, дуже трясе, а ще двигун реве...
В Чернівці приїхали з випередженням графіка - у 5:30, вокзал ще закритий, але дощу немає і досить тепло. Сиджу на рюкзаках, пояснюю таксистам, що мене не треба нікуди везти.
Альоша приїжджає в в шість
Дзвонить Тарас, забирає нас, поїть кавою, їдемо...