Кінець жовтня 2012
Моя робота - це скоріш хоббі, бо і зарплатня смішна, і соціальна значимість стрімко прагне до нуля. Але тим не менше, двічі на місяць я верстаю газету свого університету - чотири шпальти, перша і остання кольорові, центральний розворот - чорно-білий. Робота загалом не важка, та й колектив приємний. Але головна її перевага це те, що тепер я відчуваю себе людиною нарешті знаю справжню цінність вихідних - коли можна виспатись і нікуди не поспішати. У загальній шкалі власних цінностей вихідні я розташую десь між безлімітним інтернетом та ляпами ялинковича (куди ж без гумору у цьому жорстокому світі?).