«Партія регіонів» - аналіз однієї реакційної хунти
"Фашисти майбутнього будуть називати себе антифашистами..."
(Уінстон Черчіль)
По засобам масового зомбування, чи у приватних бесідах часто чую на свою адресу нарікання, мовляв, "да ти фашист". Ось хотів би трохи висвітлити це питання у правильному ракурсі.
Фаши́зм (італ. fascismo, від італ. fascio - зв'язка, об'єднання) - соціально-політичні рухи, ідеології і державні режими право-тоталітарного типу.
Зараз в світі панує така тенденція, що тавро "фашист" можна приписати майже до всіх політичних рухів. Одні називають "фашистами" носіїв української мови, інші - прихильників ВО "Свобода", шароварщики називають КПУ "червоними фашистами", Путіна вважає фашистом інша група громадян, НАТО - це також фашисти, Гітлера за радянських (і сьогодні також) називають "фашистом", при тому що він заснував націонал-соціалістичний режим. Отже, невігластво породжує диспути.
Звичайно, НАТО та Путін - це, безперечно, фашисти, реакційні та диктаторські. Але в Україні за останні пару років закріпився власний варіант фашизму - «біло-блакитний» - режим Януковича та Партії регіонів. Диктатура фінансового та промислового капіталу, в особі олігархів, породжує новий тоталітарний режим. Отже, всі зацікавлені та задоволені: війська МВС, які покликані боротися з власним народом, зростають як гриби після дощу - «вартові держави» отримують величезні, порівняно з іншими, зарплати, користуються пільгами та мають лояльне ставлення до себе з боку влади. Капіталісти, головним чином, великі буржуа, скуповують підприємства за безцінь, приватизовуючи державну власність. У той же час задоволена і сама влада - Янукович відчуває підтримку та, завдяки величезним зграям різноманітних спецпідрозділів, кількість яких вже близько 500 тисяч, може спати спокійно.
На жаль, Віктор Федорович помітно відрізняється від «традиційних» фашистів, якими постійно шугають європейського обивателя: Адольфа Гітлера та Беніто Муссоліні. Адже попри всі нехороші забобони, то були люди чесні і відверті у своїх переконаннях.
Після приходу до влади Януковича, у країні почав формуватися кістяк майбутньої фашистської ліберальної еліти. Це хибне враження, що диктатура може мати націоналістичний, або соціалістичний (комуністичний) характер. Ліберальних диктатур набагато більше знає історія, існують вони і зараз. Віктор Федорович повільно, але впевнено, іде до того, щоб постати в одному ряді зі своїми ідейними побратимами - Мохамедом Сухарато та Аугусто Піночетом та іншим генетичним сміттям.
Отже, традиційно фашизм опирається на:
- власну партію;
- велику буржуазію;
- церкву;
- міліцію та армію;
- історичний консерватизм;
- насадження культу власної політичної партії;
- терор по відношенню до політичних опонентів;
- жорстку цензуру та утиски свободи слова.
Ставлення до церкви:
Фашистські диктатури завжди трималися на «благословенні» церкви. На сьогодні провідною церквою українських фашистів є УПЦ МП. Вона користується всіма привілеями, які їй надає влада. Натомість, церква має схвалювати владу бандитів та говорити про «усіляку владу від Бога». У новинах постійно лунають сюжети про те, що «громаді УПЦ МП віддали приміщення дитячого садку», «священикам Московського патріархату будують рекреаційний центр у Києві», «попри заборону суду, намет під Катерининською церквою в Чернігові прибирати ніхто не збирається» і т.д. Прикладів безліч: куди не глянь - усюди церкви УПЦ Московського патріархату, закон для них не діє. Захотіли підпалити кумир Перуна - будь-ласка, захотіли побити вірян КП - нічого страшного, хочете фінансування будівництва нової церкви - залюбки, Божа ж справа.
Також приїзд голови РПЦ - колишнього КДБшника в Україну завжди супроводжується скандалами. Цей нахаба дозволяє собі образливі висловлення на адресу українців та вірян інших конфесій, розпалюючи міжнаціональну та міжрелігійну ворожнечу. Однак, ті, хто виступають про приїзду цього великоруського шовініста - в народі називаються «фашистами». От такі от цікавинки. Велика буржуазія завжди вкладала і не жаліла грошей на «справи Божі». Ба, на вибори іти - можна похвалитися перед електоратом побудованим храмом за твій кошт,та і до раю дуже всім хочеться.
Підтримка з боку силових структур:
В Україні близько півмільйона чоловік, які задіяні в службі в органах по боротьбі з власним народом. До приходу Януковича до влади таких було близько 300 000, зараз кількість зросла, зростає, і буде зростати. Україні - поліцейська держава. «Беркут», «Грифон», «Сокіл», «Внутрішні війська» та інші окупаційні організації діють в тилу українців. Раніше протестантів іноді били, тепер їх б`ють постійно, а після випадку у Донецьку - вже і вбивають. Навряд чи особа, яка причетна до вбивства шахтаря - чорнобильця понесе відповідальність. Системні шавки взагалі рідко за щось відповідають. Наприклад, якщо мєнт у нетверезому стані когось зіб` є - будьте певні, він не отримає реального строку, його захистять. Будуть залякувати родичів постраждалих, самих постраждалих, вони знайдуть важелі впливу на пересічних людей. Становище МВС та СБУ не гірше, ніж у мажорів. Щороку в українських СІЗО та тюрмах гине близько 1000 людей, і хто за це несе відповідальність? Іноді проти них повстають - нещодавній приклад Віталій Запорожець, що у селі Семиполки вбив п`яного міліціянта, який дістав все село. Вірні лакеї привілейовані в Україні, проте мусять захищати діючу владу різноманітним чином: хто радикальніший - на того завести кримінальну справу, хто ходить на мітинг - кийком по голові. Все залежить від рівня вашої радикальності.
Трохи гірше становище у армії. Ну а навіщо вона потрібна? Армію завжди агітували революціонери, армія часто переходила на бік народу, мєнти - ніколи! Кількість офіцерів постійно скорочують, кількість солдатів - також. Державі не потрібна армія, коли її зовнішня політика полягає у тому, що вона бере транши в МВФ, натомість державі потрібні професійні бійцівські шакали, які зможуть загасити спалахи народної волі.
Опора на власну партію:
Багатьом диктаторським партіям зовсім не соромно, не маючи підтримки в середині народу, впроваджувати антисоціальні проекти. «Партія регіонів» в цьому плані дуже відрізняється від братньої «Єдіной Росії», яка з італійської перекладається як «fascio Russia» підтримку серед населення має. Звичайно, процент народної довіри завищений, мабуть, на 20-30%, але все ж. У ПР підтримки немає. Про це свідчать і вибори президента, де Янукович набрав майже однакову кількість голосів з Тимошенко. Нещодавній коллапс Януковича - атаки на бігборди з новорічним привітанням. Бігборд з Януковичем - це і є українська соборність. Фарба літала і в Одесі, і у Львові, і у Чернігові, і у Сімферополі.
Якщо певна частина російських бабусь та недалеких продажних студентів вірять у Путіна, як мусульмани в Аллаха, то Янукович такої підтримки не має, та і взагалі ПР не визначається особливою популярністю серед українців. Це закономірно: партія власників великого капіталу не може бути популярною серед українських пролетарів (яких в Україні біля 87-88%). Прості люди ненавидять цю партію, про що свідчать і соц. опитування, і ролики у соціальних мережах, і розмови людей у транспорті та на подвір`ї.
ПР - власники великого капіталу:
Партія з самого початку представляла себе захисником приватної власності. Це і не дивно, адже одним з перших в списку депутатів до Верховної Ради від цієї когорти була найбагатша людина України - Рінат Ахмєтова. При цьому, в партії знаходиться багато буржуазних елементів, які зберігають свої статки завдяки експлуатації українців. На думку газети «Корреспондент », 25 з 100 найбагатших людей України є членами Партії регіонів, і це лише офіційними членами! Є ще безліч бізнесменів та бізнес-структур, які активно співпрацюють з нинішнім режимом - той самий бізнесмен Андрій Портнов, який ще не так давно був вірний Юлі та Олександр Фельдман - той самий єврей, який постійно пропагує свою українофобію та спонсорує харківські «правозахисні» групи, які займаються поставкою в Україну нелегалів з В`єтнаму, Китаю та Південної Кореї (того самого капіталістичного парадизу, на захист якого постійно стають інтернет - борці з «комунізмом»). Список цих депутатів, їх активи та статки можна легко знайти в пошуковій системі. Годі казати про ситуацію на Півдні та Сході країни - всі тамтешні локальні «успішні українці» знаходяться під теплими крильцями «донецьких».
Однак, фахівці зазначають, що опозиційні олігархи втрачають свої активи, у той час, коли активи зростають у симпатиків провладної більшості. Той самий «Корреспондент» зазначає, що загальна оподаткована кількість статків ПРівських пройдисвітів, які сидять у ВР (це при тому, що більшість провінційних українських буржуїв зараз «лягають» під владу) сягає понад $32 млрд., при тому, що опозиційним капіталістам належить лише десята частина - $3,2 млрд.
Демагогія навколо історії:
Традиційним для «біло-блакитних» є популістські заходи та заяви з приводу історичних питань. Слід згадати шабаші навколо «девятава мая» у 2011 році - коли парламентська більшість прийняла рішення вивішувати червоні окупаційні прапори на адміністративні будівлі, Янукович цей указ підписав. Далі були сутички у Львові 9-го травня, де українофоби отримували по голові за свої витівки. «Міжнародна спільнота» у дуеті з підгавкуванням Путіна та Мєдвєдєва рішуче засудила націоналістів . А міністр МВС ще й підняв зарплатню спецпідрозділу «Беркут» з 1 600 гривень до 3 400.
Вадим Колєсніченко та Юрій Болдирєв - два професійні клоуни та «антифашисти», постійно намагаються ввести людей зі Сходу та Півдня в оману своїми наклепами на вояків УПА. Цю тему ПР запозичила у КПУ. Власне, такі партії як ПСПУ та КПУ тільки на цій темі і мають якусь мінімальну підтримку навіжених бабусь та дідусів, яким все ще сниться Сталін з Кагановичем.
Харківський губернатор «Допа», а за паспортом - Міша Добкін постійно говорить про те, що у нього не визиває ніяких емоцій подвиг героїв Крут, чи він не вважає святом 22 січня, на відміну від 9-го травня і т.д. Звичайно, ці всі ігрища на кістках є певним піар-ходом серед українофобського електорату Партії регіонів, адже ніхто, окрім соціальних та національних українофобів за цю партію голосувати не буде.
Насадження культу власної політичної партії:
Останнім часом помітно зростає кількість заходів, які проводить партія влади. Практично всі соціальні акції, на які витрачаються гроші з бюджету, який наповнюється грошима людей, які в більшості своїй не підтримують Януковича, підминає під себе Партія регіонів. Скрізь проводяться конкурси та заходи, які спонсорує, наприклад, Міністерство культури і мистецтв, і туди влазить партійна символіка «регіоналів», чи у заході публічно беруть участь члени цієї партії. Перед новорічними святами Янукович порозвішував бігборди зі своєю фізіономією, де він вітає українців зі святами. І не тільки бігборди - працівникам бюджетної сфери надходили листівки з поздоровленням від самого президента, на рекламних щитах також розміщувалась морда Януковича з вітальними словами.
Терор по відношенню до політичних опонентів:
Із приходом банди «проффесіоналів» до влади активізувався терор над політичними ворогами великого капіталу та українофобії - головним чином репресують націоналістів. Я не буду писати про Луценка та Тимошенко - нехай цим займаються грантожери та прихильники євроінтеграції.
Репресії над націоналістами розпочались ще з 1-го січня 2011 року - тоді у Запоріжжі підірвали пам`ятник Сталіну, у Чернігові спалили «похідний намет» УПЦ МП, а у Києві підпалили офіс ПР. Ці всі три події запам`ятались величезними репресіями - в Запоріжжі та по всій країні почався відлов активістів «Тризубу», у Чернігові за тиждень було допитано декілька десятків націоналістів, а у Києві відбулись обшуки у відомих громадських активістів.
Далі - 9-е травня у Львові. Після сутичок з міліцією перетягали безліч людей, деяких було засуджено до 3-15 діб, на деяких повідкривали кримінальні справи.
Далі, вже влітку, репресії торкнулись ВГО «Патріот України» - на трьох активістів організації та депутатів Васильківської районної ради, намагаються повісити «підготовку теракту». СБУ немає жодних доказів, вибухівку виносили голими руками, справа шита «білими нитками».
Через 2-3 дні невідомий у Харкові зайшов до офісу «Патріота України» та розпочав стрілянину - двох активістів організації поранено, а згодом - ув`язнено. В людей стріляли, а вони ще й винні. Потім - заарештовано лідера ПУ Андрія Білецького, перед цим на нього був здійснений напад, в якому Андрій ледь не загинув. Потім - численні атаки «невідомих» на офіс ПУ, нападників показово відпускають з відділень міліції через декілька годин.
У Сумах, у вересні, розпочався тиск на активістів «Автономного опору». Ігоря Ганненка разом з його друзями, звинуватили у підпалі гуртожитку для іноземних студентів, якого він не скоював. Репресії тривають досі.
Загалом, репресивний апарат держави робить все можливе, щоб зупинити народний гнів.
Утиски свободи слова:
За даними міжнародних організацій свобода слова в України, з приходом до влади кліки ворів з ПР, знаходиться на межі винищення. Журналісти постійно жаліються на пресинг зі сторони влади. Рік тому, з боку правлячої еліти, були намагання закрити «5 канал», який вважається опозиційним. Весь інформаційний простір України знаходиться в руках Януковича та його ОПГ. Всі пам`ятають скандал з фірмою, яка хотіла випустити серію футболок з надписами «Спасибо жителям Донбасса». До офісу цієї фірми неодноразово вривався «Беркут» з обшуками, на директора фірми була відкрита сфабрикована кримінальна справа, а під час ярмарку, на якому розповсюджувались ці футболки, працівники компанії були побиті «Беркутом» прямо в центрі Києва.
Нещодавно один знайомий намагався влаштуватися на роботу журналістом, так більш досвідчені журналісти сказали, що з приходом Януковича це стало практично нереальною справою, а сама професія, ще за 3-5 років правління бандитської хунти, винищиться, як не потрібна. Буде віщати, як в Росії, «Перший канал», який прославлятиме диктатуру соціальних українофобів та розповідати про успіхи держави.
Кліка бандитів та пройдисвітів, що утверджується в Україні під мовчазні оплески європейських диктаторів, час від часу отримує гідний опір від народу. Постійні акції протесту, кількість яких під час правління Януковича збільшилась у 8-9 разів, порівняно з президентством Ющенка, радикалізується та стає дедалі агресивними та безкомпромісними. Скільки чекати соціальної та національної революції - вирішувати нам!