(no subject)
я прокидаюсь від будильника у душному хостелі. збираю свої речі, ретельно, але дуже впевненно, як робила це вже багато разів, у тій самій послідовності. у цьому рюкзаку - речі, без яких я не зможу прожити більш ніж одну добу. але у той же час, навіть якщо у мене його не стане - я не втрачу нічого. хоча ні, я втрачу друга, мого єдиного друга на цій дорозі, у цій країні. закриваю рюкзак та йду снідати. великою чашкою кави та круасаном. кілька вдохів для сміливості, для перевірки чи готовий мій дух до нової дороги. закидую рюкзак на плечі, дякую на побажання гарної дороги, та вирушаю.
дороги, які я долала до місць початку автостопу здаються однаковими, такі ж малолюдні, тихі та довгі, залишається багато часу на роздуми. ранкові роздуми - куди я йду і що зараз думає моя матір, коли я знов не відповідаю на дзвінок.
я доходжу ніби до доброго місця, підіймаю табличку с назвою завітного міста, посміхаюсь, радісно і світло зустрічаю ранкові машини на дорозі, отримуючи від них усмішки чи дивні погляди. насолоджуюсь палким солнцем, гарячим асфальтом, ароматом бензину на заправках, ароматом газу від проїджаючих машин.
саджусь до машини, я знову готова до нових історій про чиюсь роботу у африці, про долю емігранта чи безробітного, про чиюсь музику, чи про його жінку, заради якої він проїхав 800 км, щоб лише побачити її.
момент, коли тобі треба виходити з машини. дякую за дорогу, певно, ми з вами ніколи не побачимось.
колись я вирушу у дорогу не сама, не для того, щоб розділити тяжкий рюкзак, а для того, щоб ділитись та насолоджуватись найкращими моментами, бо для цього замало слів.
ми обов'язково опинимось на одній дорозі, якщо так буде треба.
дороги, які я долала до місць початку автостопу здаються однаковими, такі ж малолюдні, тихі та довгі, залишається багато часу на роздуми. ранкові роздуми - куди я йду і що зараз думає моя матір, коли я знов не відповідаю на дзвінок.
я доходжу ніби до доброго місця, підіймаю табличку с назвою завітного міста, посміхаюсь, радісно і світло зустрічаю ранкові машини на дорозі, отримуючи від них усмішки чи дивні погляди. насолоджуюсь палким солнцем, гарячим асфальтом, ароматом бензину на заправках, ароматом газу від проїджаючих машин.
саджусь до машини, я знову готова до нових історій про чиюсь роботу у африці, про долю емігранта чи безробітного, про чиюсь музику, чи про його жінку, заради якої він проїхав 800 км, щоб лише побачити її.
момент, коли тобі треба виходити з машини. дякую за дорогу, певно, ми з вами ніколи не побачимось.
колись я вирушу у дорогу не сама, не для того, щоб розділити тяжкий рюкзак, а для того, щоб ділитись та насолоджуватись найкращими моментами, бо для цього замало слів.
ми обов'язково опинимось на одній дорозі, якщо так буде треба.