Feb 21, 2009 15:18
Темрява сповила землю. Заколисала сном, прикрила повіки.
Ані яснії зорі, ані великий щербатий не виглянуть з-за мовчазних хмар. Лиш їхні мінливі черева проступають крізь ніч.
Розвиднюється. Ніби з небуття постають навколишні дерева, повільно скидаючи з гілок полуду сну. Лапатий сухоцвіт збира прозорі краплини ранкової роси. Невже не заграють вони в променях світання?
В густих хмарах з`явився просвіт. Багряне світло бризнуло крізь шпарину.
світ,
есеї,
шлях,
ніч