олінклюзив
Я не зміг потрапити на прем'єру вистави "Номер 13 або олінклюзив" за участю славнозвісних: Вертинського, Горянського, Папуши. Але другим шансом, за пару місяців, скористався. Сюжет вистави цікавий і накручений. Бачив її в інших постановках, але цей "олінклюзів" не відпускає мене й донині. Вирішив занотувати пару речень для пам'яті.
Що можу сказати ? Всю виставу зробив Олексій Вертинський.
Матусин синочок, якому за 40. А, судячи з товстенних окулярів у роговій оправі, він ще й книжковий черв'як. Занудний боягуз і дивакуватий невтелемеха створив такий цікавий образ, що я не міг відірватися від нього, навіть коли активна партія переходила до інших героїв.
Вертинський не переставав бути собою ні на мить і перетягував усю увагу на себе як енергетичний вампір. Міміка, жести, якась особлива занудна вимова. І ці окуляри... Небось, люба матуся вибирала. Ніхто її у виставі не бачив, але вона була реальною і постійно поруч зі своїм синочком. А він. Досі не знайомий з жінками.
Та під кінець який величезний потенціал відкрився ! Всередині ховався справжній Дон Жуан, що так довго заряджав свої "батарейки"...
Ну як можна повноцінно грати іншим поруч із таким монстром ?
Актор жив реальним життям дивака на сцені постійно і безперервно не зупиняючись ні на мить. І байдуже який там був сюжет, хто і що там робив чи говорив. Коли з'являвся Вертинський, решта героїв ставали ледь помітними. Я, навіть, думаю, що Вертинський не переставав бути диваком і поза сценою. І після вистави. Бо це зіграти неможливо. Треба таким хоча б трохи бути.
Я, мабуть, несправедливий до інших акторів, які грали блискуче і викладались по-повній.
Дочка Вертинського
Неймовірно надокучливий сервіс протягом усієї вистави від Володимира Горянського
Олександр Папуша був дуже переконливим у ролі коханця і помічника прем'єр міністра Великої Британії
Та Олексій Вертинський вкотре отчубучив щось неймовірне зі своїм образом. І мені ще досі приємно згадувати ті епізоди.
Отакі справи.
Що можу сказати ? Всю виставу зробив Олексій Вертинський.
Матусин синочок, якому за 40. А, судячи з товстенних окулярів у роговій оправі, він ще й книжковий черв'як. Занудний боягуз і дивакуватий невтелемеха створив такий цікавий образ, що я не міг відірватися від нього, навіть коли активна партія переходила до інших героїв.
Вертинський не переставав бути собою ні на мить і перетягував усю увагу на себе як енергетичний вампір. Міміка, жести, якась особлива занудна вимова. І ці окуляри... Небось, люба матуся вибирала. Ніхто її у виставі не бачив, але вона була реальною і постійно поруч зі своїм синочком. А він. Досі не знайомий з жінками.
Та під кінець який величезний потенціал відкрився ! Всередині ховався справжній Дон Жуан, що так довго заряджав свої "батарейки"...
Ну як можна повноцінно грати іншим поруч із таким монстром ?
Актор жив реальним життям дивака на сцені постійно і безперервно не зупиняючись ні на мить. І байдуже який там був сюжет, хто і що там робив чи говорив. Коли з'являвся Вертинський, решта героїв ставали ледь помітними. Я, навіть, думаю, що Вертинський не переставав бути диваком і поза сценою. І після вистави. Бо це зіграти неможливо. Треба таким хоча б трохи бути.
Я, мабуть, несправедливий до інших акторів, які грали блискуче і викладались по-повній.
Дочка Вертинського
Неймовірно надокучливий сервіс протягом усієї вистави від Володимира Горянського
Олександр Папуша був дуже переконливим у ролі коханця і помічника прем'єр міністра Великої Британії
Та Олексій Вертинський вкотре отчубучив щось неймовірне зі своїм образом. І мені ще досі приємно згадувати ті епізоди.
Отакі справи.