земля кличе
Чогось не спиться, роскажу коротеньку історію.
Знайомий працював в компанії Алроса (Алмази Росії) в Якутії в перші роки після роспаду Радянського Союзу. Українські спеціалісти, які пропрацювали на видобутку алмазів багато років, раптом стали іноземцями. Тоді як раз ввели квоти на кількість іноземних працівників і керівництво компанії вирішило найняти росіян.
Перша партія водіїв і екскаваторників з російської глибинки пропрацювала лише до першої зарплати. Після чого на роботу ніхто не вийшов - кількаденний запой.
Як виявилось, в далеку Якутію погодилися поїхати далеко не самі благополучні люди. Виробництво відповідальне, п'яницям тут не місце. Контракти розірвали, всіх повернули додому.
Менеджмент в тупіку - що робити ?
І тут якась світла голова запропонувала взяти на роботу місцевих якутів, які, майже, не пили (у них на біологічному рівні не виробляється фермент, який перетравлює алкоголь. Тому пару стаканів горілки можуть занурити якута у стан, не сумісний із життям). Якутів було досить багато, їх не треба було завозити, вони поруч традиційно розводили і пасли оленів. Гарні гроші, навчання за рахунок компанії. Все було добре кілька місяців...
Аж раптом, одного теплого весняного ранку знову сталася надзвичайна пригода - якути дружно не вийшли на роботу. Кинулися шукати - ніде немає жодної живої душі ! Викликали міліцію, знайшли старого діда-якута, який усе пояснив: якутів навесні покликала ... Тундра. І вони пішли за своїми оленями. Всі до одного :)
Продаж насіння овочів та зелені на вулиці Києва.
Дивлячись на те, як з приходом весни розгортаються в Києві розкладки з насінням, я кожен раз про себе посміхаюсь. В які б модні речі ми не були вдягнуті, в яких би сучасних авто не сиділи, в душі ми - селяни.
І навесні у нас також автоматично вмикається записана в генах програма: рідна земля кличе. Треба щось посадити.
Знайомий працював в компанії Алроса (Алмази Росії) в Якутії в перші роки після роспаду Радянського Союзу. Українські спеціалісти, які пропрацювали на видобутку алмазів багато років, раптом стали іноземцями. Тоді як раз ввели квоти на кількість іноземних працівників і керівництво компанії вирішило найняти росіян.
Перша партія водіїв і екскаваторників з російської глибинки пропрацювала лише до першої зарплати. Після чого на роботу ніхто не вийшов - кількаденний запой.
Як виявилось, в далеку Якутію погодилися поїхати далеко не самі благополучні люди. Виробництво відповідальне, п'яницям тут не місце. Контракти розірвали, всіх повернули додому.
Менеджмент в тупіку - що робити ?
І тут якась світла голова запропонувала взяти на роботу місцевих якутів, які, майже, не пили (у них на біологічному рівні не виробляється фермент, який перетравлює алкоголь. Тому пару стаканів горілки можуть занурити якута у стан, не сумісний із життям). Якутів було досить багато, їх не треба було завозити, вони поруч традиційно розводили і пасли оленів. Гарні гроші, навчання за рахунок компанії. Все було добре кілька місяців...
Аж раптом, одного теплого весняного ранку знову сталася надзвичайна пригода - якути дружно не вийшли на роботу. Кинулися шукати - ніде немає жодної живої душі ! Викликали міліцію, знайшли старого діда-якута, який усе пояснив: якутів навесні покликала ... Тундра. І вони пішли за своїми оленями. Всі до одного :)
Продаж насіння овочів та зелені на вулиці Києва.
Дивлячись на те, як з приходом весни розгортаються в Києві розкладки з насінням, я кожен раз про себе посміхаюсь. В які б модні речі ми не були вдягнуті, в яких би сучасних авто не сиділи, в душі ми - селяни.
І навесні у нас також автоматично вмикається записана в генах програма: рідна земля кличе. Треба щось посадити.