Президентська ліга
Віталій Портников
Президент Білорусі Олександр Лукашенко пообіцяв серйозно поговорити зі своїм російським колегою Дмітрієм Медвєдєвим щодо принципових питань двостороннього співробітництва та функціонування Митного союзу.
«Я хочу чітко розуміти, що саме Росія і Казахстан хочуть від Митного союзу і що в такому разі буде від нього мати наша країна, - зазначив білоруський президент. - Якщо це будуть суцільні винятки, мито з нафти, газу тощо, то в Білорусі наполовину знизиться інтерес до такого союзу».
Лукашенко й раніше досить гостро відгукувався на рішення Росії змінити ситуацію на нафтовому ринку його країни. Відгукувався демонстративно: того дня, коли до Білорусі прибув для участі в засіданні ради міністрів союзної держави російський прем’єр Владімір Путін, Лукашенко вилетів до Каракаса й просив президента Венесуели Уго Чавеса, кращого друга Путіна, захистити білоруську незалежність від російського тиску. Нині Лукашенко запевняє, що Росія починає усвідомлювати помилковість тиску на Білорусь. «Думаю, Росія розуміє, що було допущено найжорстокішу помилку - почати спроби тиску на Білорусь. Це безперспективно, - сказав він. - І я впевнений, президент Росії сьогодні це дуже чітко починає усвідомлювати».
У цьому пасажі є досить важливим саме те, хто починає усвідомлювати помилковість тиску. Президент Росії Дмітрій Медвєдєв - ось хто. А хто проводив нафтові переговори з Мінськом? Віце-прем’єр Ігор Сєчін, один із найближчих соратників Владіміра Путіна. А хто відповідає за результати цих переговорів? Керівник російського уряду, якого Лукашенко персонально критикував. З яким у нього були складні взаємини в часи, коли Путін був президентом Росії. Від якого Лукашенко фактично дистанціювався, коли той став прем’єром. Тож якщо перекласти думки Лукашенка з дипломатичної мови, можна зрозуміти: Путін здійснював тиск на Білорусь. А Медвєдєв усвідомив помилковість такого курсу.
Враховуючи конкуренцію в російському «тандемі», яка стає очевидною навіть для найбільш фанатичних прихильників ідеї його вічної стабільності, можна зрозуміти, що білоруський президент бажає поговорити не з Росією загалом, а з її президентом. Дати йому, так би мовити, шанс продемонструвати, що саме він є мудрим політиком, який дбає про майже зруйновані прем’єром відносини з Мінськом і про долю Митного союзу. Лукашенко вже намагався використати фактор Медвєдєва у протистоянні з Путіним, проте російський президент виявився не готовим до такої гри. Може, зараз білоруський лідер вважає, що його російський колега вже дозрів?
Що цікаво: майже в таку саму гру сьогодні бавиться український колега Лукашенка та Медвєдєва. У той час як Путін не поспішає приймати пропозиції Миколи Азарова, Віктор Янукович проводить - одна за одною - зустрічі з Медвєдєвим і обіцяє саме з ним вирішити енергетичні проблеми. Хоча чудово усвідомлює, що Медвєдєв такі питання не вирішує. Як, утім, і Лукашенко чудово усвідомлює: російський президент не може змінити ситуацію з домовленостями щодо нафтового мита.
Проте і український, і білоруський президенти намагаються створити своєрідну «президентську лігу» й залучити до неї російського колегу. Мета цієї ліги очевидна: Лукашенку та Януковичу потрібно вирішити енергетичні проблеми, а Медвєдєву - посилити свої позиції. І одна з можливостей цього посилення - перетворення російського президента на захисника дружби із братами.
Проблемою такої політики є тільки те, що вона перетворює на опозицію українським і білоруським бажанням увесь російський уряд на чолі з Путіним. Із Лукашенком у Путіна давно не склалося, з Януковичем він може розсваритися на ґрунті протокольних обіймів російського та українського президентів. А найголовніше - енергетичні питання так і залишаться не вирішеними президентською лігою. Путін зробить усе, аби довести, що в неї немає сенсу.
Тож і Лукашенку, і Януковичу треба готуватися не стільки до дружби з Медвєдєвим, скільки до життя без дешевих нафти та газу. А за спробу політичних маневрів - окрема подяка: усе ж таки добре, коли президенти шукають вихід навіть там, де його немає...
www.glavred.info
Президент Білорусі Олександр Лукашенко пообіцяв серйозно поговорити зі своїм російським колегою Дмітрієм Медвєдєвим щодо принципових питань двостороннього співробітництва та функціонування Митного союзу.
«Я хочу чітко розуміти, що саме Росія і Казахстан хочуть від Митного союзу і що в такому разі буде від нього мати наша країна, - зазначив білоруський президент. - Якщо це будуть суцільні винятки, мито з нафти, газу тощо, то в Білорусі наполовину знизиться інтерес до такого союзу».
Лукашенко й раніше досить гостро відгукувався на рішення Росії змінити ситуацію на нафтовому ринку його країни. Відгукувався демонстративно: того дня, коли до Білорусі прибув для участі в засіданні ради міністрів союзної держави російський прем’єр Владімір Путін, Лукашенко вилетів до Каракаса й просив президента Венесуели Уго Чавеса, кращого друга Путіна, захистити білоруську незалежність від російського тиску. Нині Лукашенко запевняє, що Росія починає усвідомлювати помилковість тиску на Білорусь. «Думаю, Росія розуміє, що було допущено найжорстокішу помилку - почати спроби тиску на Білорусь. Це безперспективно, - сказав він. - І я впевнений, президент Росії сьогодні це дуже чітко починає усвідомлювати».
У цьому пасажі є досить важливим саме те, хто починає усвідомлювати помилковість тиску. Президент Росії Дмітрій Медвєдєв - ось хто. А хто проводив нафтові переговори з Мінськом? Віце-прем’єр Ігор Сєчін, один із найближчих соратників Владіміра Путіна. А хто відповідає за результати цих переговорів? Керівник російського уряду, якого Лукашенко персонально критикував. З яким у нього були складні взаємини в часи, коли Путін був президентом Росії. Від якого Лукашенко фактично дистанціювався, коли той став прем’єром. Тож якщо перекласти думки Лукашенка з дипломатичної мови, можна зрозуміти: Путін здійснював тиск на Білорусь. А Медвєдєв усвідомив помилковість такого курсу.
Враховуючи конкуренцію в російському «тандемі», яка стає очевидною навіть для найбільш фанатичних прихильників ідеї його вічної стабільності, можна зрозуміти, що білоруський президент бажає поговорити не з Росією загалом, а з її президентом. Дати йому, так би мовити, шанс продемонструвати, що саме він є мудрим політиком, який дбає про майже зруйновані прем’єром відносини з Мінськом і про долю Митного союзу. Лукашенко вже намагався використати фактор Медвєдєва у протистоянні з Путіним, проте російський президент виявився не готовим до такої гри. Може, зараз білоруський лідер вважає, що його російський колега вже дозрів?
Що цікаво: майже в таку саму гру сьогодні бавиться український колега Лукашенка та Медвєдєва. У той час як Путін не поспішає приймати пропозиції Миколи Азарова, Віктор Янукович проводить - одна за одною - зустрічі з Медвєдєвим і обіцяє саме з ним вирішити енергетичні проблеми. Хоча чудово усвідомлює, що Медвєдєв такі питання не вирішує. Як, утім, і Лукашенко чудово усвідомлює: російський президент не може змінити ситуацію з домовленостями щодо нафтового мита.
Проте і український, і білоруський президенти намагаються створити своєрідну «президентську лігу» й залучити до неї російського колегу. Мета цієї ліги очевидна: Лукашенку та Януковичу потрібно вирішити енергетичні проблеми, а Медвєдєву - посилити свої позиції. І одна з можливостей цього посилення - перетворення російського президента на захисника дружби із братами.
Проблемою такої політики є тільки те, що вона перетворює на опозицію українським і білоруським бажанням увесь російський уряд на чолі з Путіним. Із Лукашенком у Путіна давно не склалося, з Януковичем він може розсваритися на ґрунті протокольних обіймів російського та українського президентів. А найголовніше - енергетичні питання так і залишаться не вирішеними президентською лігою. Путін зробить усе, аби довести, що в неї немає сенсу.
Тож і Лукашенку, і Януковичу треба готуватися не стільки до дружби з Медвєдєвим, скільки до життя без дешевих нафти та газу. А за спробу політичних маневрів - окрема подяка: усе ж таки добре, коли президенти шукають вихід навіть там, де його немає...
www.glavred.info