Ти не переміг, Путін
Вільнюський саміт «Східного партнерства» команда російського президента Володимира Путіна, на перший погляд, може записати собі в актив. Завдяки двом зустрічам Путіна з його українським колегою Віктором Януковичем та їхнім таємним переговорам вдалося зірвати практично підготовлену процедуру підписання угоди про асоціацію України з Європейським союзом.
У Москві ця угода по зовсім ірраціональним мотивам сприймається як «втрата України» - а зараз починають говорити про її «повернення». Але якщо відмовитися від міфологічного сприйняття реальності, то ми побачимо, що не було ніякої «втрати» і не буде ніякого «повернення».
Угода про асоціацію рішуче нічого не змінювала у відносинах України та Росії. Всі розмови про «втрату» - пропагандистська примха, марення людей, які й через 22 роки після краху Радянського Союзу не можуть змиритися з його зникненням і роздумують про можливість відтворення імперії в тій чи іншій формі. «Повернення» - це, напевно, вступ до Митного союзу. Але ні про що подібне говорити сьогодні не доводиться.
Вже сама відмова від підписання угоди серйозно дестабілізувала політичну ситуацію в Україні, вивела на вулиці Києва та інших міст країни десятки тисяч людей і змусила Віктора Януковича і «регіоналів» оборонятися і виправдовуватися.
Як це не парадоксально пролунає, але підписання угоди - навіть якби вдалося звільнити головного заручника Януковича, Юлію Тимошенко - не змінило б політичну ситуацію в країні, а ось непідписання створило цілком нову політичну реальність. І в цій новій реальності для Януковича є вкрай небезпечним робити будь-які різкі рухи в російську сторону. При цьому український президент буде чекати від Москви допомоги, що може статися тільки в разі цих різких рухів.
Глухий кут? Глухий кут! І створений він не тільки політичною недалекоглядністю Януковича, а й діями самого Путіна, який зробив все можливе, щоб Україну «не втратити» - і, як це вже було в 2004 році, тільки збільшив відстань, яка віддаляє українське суспільство від Кремля.
Ти не переміг, Путін
У Москві ця угода по зовсім ірраціональним мотивам сприймається як «втрата України» - а зараз починають говорити про її «повернення». Але якщо відмовитися від міфологічного сприйняття реальності, то ми побачимо, що не було ніякої «втрати» і не буде ніякого «повернення».
Угода про асоціацію рішуче нічого не змінювала у відносинах України та Росії. Всі розмови про «втрату» - пропагандистська примха, марення людей, які й через 22 роки після краху Радянського Союзу не можуть змиритися з його зникненням і роздумують про можливість відтворення імперії в тій чи іншій формі. «Повернення» - це, напевно, вступ до Митного союзу. Але ні про що подібне говорити сьогодні не доводиться.
Вже сама відмова від підписання угоди серйозно дестабілізувала політичну ситуацію в Україні, вивела на вулиці Києва та інших міст країни десятки тисяч людей і змусила Віктора Януковича і «регіоналів» оборонятися і виправдовуватися.
Як це не парадоксально пролунає, але підписання угоди - навіть якби вдалося звільнити головного заручника Януковича, Юлію Тимошенко - не змінило б політичну ситуацію в країні, а ось непідписання створило цілком нову політичну реальність. І в цій новій реальності для Януковича є вкрай небезпечним робити будь-які різкі рухи в російську сторону. При цьому український президент буде чекати від Москви допомоги, що може статися тільки в разі цих різких рухів.
Глухий кут? Глухий кут! І створений він не тільки політичною недалекоглядністю Януковича, а й діями самого Путіна, який зробив все можливе, щоб Україну «не втратити» - і, як це вже було в 2004 році, тільки збільшив відстань, яка віддаляє українське суспільство від Кремля.
Ти не переміг, Путін