Dreams come true :)
Ця відпустка подарувала мені те, чого я дуже рідко досягав - чітко поставлена мрія, яка не вилазила мені з голови ще з минулого листопада ( http://voka90.livejournal.com/48084.html ).
Тоді я вперше почув про роуп, і оскільки стабільно ще не заробляв, то починав збирати на цю штуку незнаючи скільки вона може обійтись. Потім почав працювати і питання відпало - лишилась її реалізація :) Я мріяв про приг в Качі-Кальоні ( екзіт - 90м ) , і навіть не думаю до такого розвитку подій спочатку :)
І того приг-літо відбувалось в мене в 3 етапи:
- прижки в Запоріжжі ( 42м )
- прижки в Качі-Кальоні ( екзіт - 90м, політ 70-80м )
- прижки в Шаан-Каї ( екзіт - 230м, політ 180м )
Перший прижок був мабуть одним з найважчих, хоч і був всьоголиш з 42 метрів. Важко було переконати свою дупу, тобіш інстинкт самозбереження, що це безпечно. Гріла одна думка - якщо зірвусь то хоть в Дніпрі покупаюсь, і мо навіть випливу :)
Але думки про правильне відділення потрошки затуманили страх і летілось таки весело.
Відділення (тобіш стрибок ) є одна з основних речей. Стрибати потрібно розтопирившись зірочкою, не обовязково сильно вперед, і головне - вверх, а не головою вперед як в воду. Приблизно так як ми стрибаємо зранку на турнік - під кутом 60 градусів...
Перед прижком знову прослуховую інструктаж Бориса.
Ну і саме наше аматорське відео мого першого прижка :)
Нажаль не скупався, а знімали мене звідтам отаким чином:
Другою моєю зупинкою був Качі-Кальон. Тут я стрибав не з нашими Запорізькими хлопцями, а з Пітерськими, яких мені порекомендували і де мене приємно зустріли :)
Тут стрибок давався тоже не просто, але з інших обставин. Коли приїхав на місце там вже ніхто не пригав і всі тільки мене чекали і кумарили в тіньочку. Тим і важко було пригати першим, так би мовити, - не бачиш як хтось перед тобою пригає, надієшся, що вони з просоння не поперепутували шнурки і страховки, ну і знизу тебе скали, а не водичка, так що не поплаваєш :)
Але куди дітись - пригнув, і отримав своє заплановане задоволення і адреналін.
Сама скелька з якої пригали:
А відео нажаль ще в процесі обробки :)
І накінець, цвяшок нашої програми: Шаан-Кая.
Шаан-Кая це скала, яка виділяється вперед серед усього плато, і ще в недалекі відстані від неї є інша поменша скалка:
В підніжжі цієї гори знаходився табір організаторів, до якого ми спочатку і прямували.
Скала зі мною "привіталась" перша. Підходячи під скалу і шукаючи табір організаторів почув це буквально в себе над головою - звук тертя чогось швидко-падаючого з повітрям іто протягом десяти секунд, а потім крик ейфорії... Від цього звуку серце само починає битись вдвічі швидше, а ноги несуть вдвічі швидше. Сам табір, учасники і організатори були надзвичайно приємними і цікавими, але про це вже в окремому пості мабуть.
Кинувши рюкзаки в таборі, ми зразу ж почали підніматись на гору - чого ж чекати :)
Підйом на гору займає небагато 30-40хв, але зате з доволі приємними краєвидами:
В загальному, вся система включала 3км линви і важила близько 300кг, і хлопаки натягують її два дні :)
А ще з нами піднялись білоруси, з якими ми зустрілись в дорозі, і які зовсім випадково виявились також роуперами:
Ну і накінець ми наверху. Погода льотна, але переді мною ще кілька стрибків.
Готуємся до стрибка, згадуєм що кому винні:
Там! Там масла .... Або просто "Азимут":
Стоїш на краю скелі, і бачиш під собою лиш далеко-далеко верхівки сосен, озерце як 5 копійок, і палаточки маленькі... Не буду описувати що твориться в голові, але це одне з найпрекрасніших почуттів - почуття такого ажіотажу, адреналіну і мандражу, перед тим як щось має статись, як в дитинстві перед якоюсь бійкою масовою...
А потім три кроки і ти летиш.. Справді летиш, і таки достатньо довго, щоб повністю відчути і насолодитись цими почуттями, хоча звісно хочеться ще більше ( з парашутом я цього майже не відчув ).
Ну і на завершення, звісно ж, відео двох прижків в Шаан-Каї:
Це було прекрасне виконання моєї мрії, і надіюсь хочаби маленьким крочком до виконання моєї великої мрії - вінг-сюти :)
Бажаю і вам всім доброї дороги до ваших мрій ;)
Тоді я вперше почув про роуп, і оскільки стабільно ще не заробляв, то починав збирати на цю штуку незнаючи скільки вона може обійтись. Потім почав працювати і питання відпало - лишилась її реалізація :) Я мріяв про приг в Качі-Кальоні ( екзіт - 90м ) , і навіть не думаю до такого розвитку подій спочатку :)
І того приг-літо відбувалось в мене в 3 етапи:
- прижки в Запоріжжі ( 42м )
- прижки в Качі-Кальоні ( екзіт - 90м, політ 70-80м )
- прижки в Шаан-Каї ( екзіт - 230м, політ 180м )
Перший прижок був мабуть одним з найважчих, хоч і був всьоголиш з 42 метрів. Важко було переконати свою дупу, тобіш інстинкт самозбереження, що це безпечно. Гріла одна думка - якщо зірвусь то хоть в Дніпрі покупаюсь, і мо навіть випливу :)
Але думки про правильне відділення потрошки затуманили страх і летілось таки весело.
Відділення (тобіш стрибок ) є одна з основних речей. Стрибати потрібно розтопирившись зірочкою, не обовязково сильно вперед, і головне - вверх, а не головою вперед як в воду. Приблизно так як ми стрибаємо зранку на турнік - під кутом 60 градусів...
Перед прижком знову прослуховую інструктаж Бориса.
Ну і саме наше аматорське відео мого першого прижка :)
Click to viewНажаль не скупався, а знімали мене звідтам отаким чином:
Другою моєю зупинкою був Качі-Кальон. Тут я стрибав не з нашими Запорізькими хлопцями, а з Пітерськими, яких мені порекомендували і де мене приємно зустріли :)
Тут стрибок давався тоже не просто, але з інших обставин. Коли приїхав на місце там вже ніхто не пригав і всі тільки мене чекали і кумарили в тіньочку. Тим і важко було пригати першим, так би мовити, - не бачиш як хтось перед тобою пригає, надієшся, що вони з просоння не поперепутували шнурки і страховки, ну і знизу тебе скали, а не водичка, так що не поплаваєш :)
Але куди дітись - пригнув, і отримав своє заплановане задоволення і адреналін.
Сама скелька з якої пригали:
А відео нажаль ще в процесі обробки :)
І накінець, цвяшок нашої програми: Шаан-Кая.
Шаан-Кая це скала, яка виділяється вперед серед усього плато, і ще в недалекі відстані від неї є інша поменша скалка:
В підніжжі цієї гори знаходився табір організаторів, до якого ми спочатку і прямували.
Скала зі мною "привіталась" перша. Підходячи під скалу і шукаючи табір організаторів почув це буквально в себе над головою - звук тертя чогось швидко-падаючого з повітрям іто протягом десяти секунд, а потім крик ейфорії... Від цього звуку серце само починає битись вдвічі швидше, а ноги несуть вдвічі швидше. Сам табір, учасники і організатори були надзвичайно приємними і цікавими, але про це вже в окремому пості мабуть.
Кинувши рюкзаки в таборі, ми зразу ж почали підніматись на гору - чого ж чекати :)
Підйом на гору займає небагато 30-40хв, але зате з доволі приємними краєвидами:
В загальному, вся система включала 3км линви і важила близько 300кг, і хлопаки натягують її два дні :)
А ще з нами піднялись білоруси, з якими ми зустрілись в дорозі, і які зовсім випадково виявились також роуперами:
Ну і накінець ми наверху. Погода льотна, але переді мною ще кілька стрибків.
Готуємся до стрибка, згадуєм що кому винні:
Там! Там масла .... Або просто "Азимут":
Стоїш на краю скелі, і бачиш під собою лиш далеко-далеко верхівки сосен, озерце як 5 копійок, і палаточки маленькі... Не буду описувати що твориться в голові, але це одне з найпрекрасніших почуттів - почуття такого ажіотажу, адреналіну і мандражу, перед тим як щось має статись, як в дитинстві перед якоюсь бійкою масовою...
А потім три кроки і ти летиш.. Справді летиш, і таки достатньо довго, щоб повністю відчути і насолодитись цими почуттями, хоча звісно хочеться ще більше ( з парашутом я цього майже не відчув ).
Ну і на завершення, звісно ж, відео двох прижків в Шаан-Каї:
Це було прекрасне виконання моєї мрії, і надіюсь хочаби маленьким крочком до виконання моєї великої мрії - вінг-сюти :)
Бажаю і вам всім доброї дороги до ваших мрій ;)