Дубові Махаринці
На минулому тижні подзвонили з київського бюро Reuters і запропонували з"їздити попрацювати разом з журналістом французької газети Le Monde у село Дубові Махаринці Козятинського району Вінницької області, де народився Іван Миколайович Дем"янюк. Зробити кілька інтерв"ю з місцевими мешканцями про його дитинство, юність, сім"ю. Журналіст цей Nicolas Bourcier пише про Дем"янюка книжку.
Я погодився. В результаті дізнався багато цікавого. Це село прямо таки є концентратом нашої країни за ступенем поділу думок. Одні пам"ятають Дем"янюка дуже поганою людиною, а його сім"ю ледачими та неосвіченими людьми; інші - дуже гарним хлопцем, а його родичів - людьми працьовитими й добрими. І ці групи селян постійно звинувачують одне одного в різноманітних минулих і сучасних гріхах. Щоправда, варто зазначити, людей, які кажуть гарні речі про Дем"янюків - більшість.
В переписі мешканців Дубових Махаринців від 1961 року (більш ранні документи були втрачені) немає жодної згадки ні про Івана Дем"янюка, ні про його батька Миколу, який служив протягом війни у німецькій поліції. Батька у 45-ому заарештували й більше його ніхто не бачив. Кажуть - розстріляли прямо у Вінниці.
Цікава історія про однофамільця Івана Миколайовича Дем"янюка - Івана Андрійовича. У 1960-х роках селян почали викликати на допити і розпитувати про Дем"янюків. Сусіди розповіли Івану Андрійовичу, що там показували саме його світлину, а він теж був у полоні. Через кілька днів чоловік повісився. Проте є люди, котрі стверджують, що то він зробив через подружню зраду.
Рідкісна довоєнна фотографія Івана Дем"янюка (він у центрі), зберігалася в альбомі однієї з місцевих мешканок.
Перепис селян від 1961 року. Мати, сестра і дочка сестри Івана Дем"янюка.
Я, Ніколя, мати чоловіка голови сільради та її дві дочки (Ніколя тримає на руках дитину однієї з дочок), які гостинно прийняли нас. Сама голова разом з чоловіком поїхали перед нашим приїздом на кілька днів із села. Але все закінчилося добре.
Я погодився. В результаті дізнався багато цікавого. Це село прямо таки є концентратом нашої країни за ступенем поділу думок. Одні пам"ятають Дем"янюка дуже поганою людиною, а його сім"ю ледачими та неосвіченими людьми; інші - дуже гарним хлопцем, а його родичів - людьми працьовитими й добрими. І ці групи селян постійно звинувачують одне одного в різноманітних минулих і сучасних гріхах. Щоправда, варто зазначити, людей, які кажуть гарні речі про Дем"янюків - більшість.
В переписі мешканців Дубових Махаринців від 1961 року (більш ранні документи були втрачені) немає жодної згадки ні про Івана Дем"янюка, ні про його батька Миколу, який служив протягом війни у німецькій поліції. Батька у 45-ому заарештували й більше його ніхто не бачив. Кажуть - розстріляли прямо у Вінниці.
Цікава історія про однофамільця Івана Миколайовича Дем"янюка - Івана Андрійовича. У 1960-х роках селян почали викликати на допити і розпитувати про Дем"янюків. Сусіди розповіли Івану Андрійовичу, що там показували саме його світлину, а він теж був у полоні. Через кілька днів чоловік повісився. Проте є люди, котрі стверджують, що то він зробив через подружню зраду.
Рідкісна довоєнна фотографія Івана Дем"янюка (він у центрі), зберігалася в альбомі однієї з місцевих мешканок.
Перепис селян від 1961 року. Мати, сестра і дочка сестри Івана Дем"янюка.
Я, Ніколя, мати чоловіка голови сільради та її дві дочки (Ніколя тримає на руках дитину однієї з дочок), які гостинно прийняли нас. Сама голова разом з чоловіком поїхали перед нашим приїздом на кілька днів із села. Але все закінчилося добре.