Матриця: Самоіронія
Всім привіт. Давно не бачились, а тут така нагода - вихід довгоочікуваного продовження культової трилогії. Саме так, я з самого початку очікував на продовження історії містера Андерсона, і в результаті отримав вибуховий мікс з переосмислення історії 20-тирічної давності, з домішками нових цікавих ідей приправлених старим-добрим екшоном. Та про все по-порядку.
Одразу ж було зрозуміло, що нас "годуватимуть" відсилками до перших трьох частин. Сама назва четвертого фільму говорить за це. І це оправдано: створити на рівному місці гідний сіквел/пріквел/спінофф до творіння братів (тоді) Вачовскі початку тисячоліття - справа нелегка. Тим більше що над новою частиною працювала хіба одна з сестер (тепер). Тому окрім відсилок режисерка озброїлась ще одним інструментом - самоіронією. Фільм просто пронизаний нею. Як двійковий код є основою програмування Матриці, так самоіронія стала тією ниткою, що сткала до купи четверту частину франшизи.
Не шукайте глубокого смислу в цьому фільмі - його тут нема. Я завжди не розумів людей, які розглядали Матрицю, як трійко окремих фільмів. Особисто я завжди сприймав її, як цілісну розповідь. Вони казали - ото класна перша частина, суперовий бойовик, спецефекти на висоті, а наступні частини - незрозумілий повтор розжованого ще в першій частині. Так ось таким людям нова Матриця зайде. Ви отримаєте цікавий екшн з купою спецефектів, батальних битв, мінімумом нудних діалогів та "розумних" запозичень з трилогії. А от хто захоче копнути глибше, напориться на згадану вище самоіронію. І вона, скажу я вам, - псує все враження від фільму.
З Морфея зробили блазня (цей тренд у Голівуді підгледіли в українців?), хоча він був наріжним камнем повісті, який будучи ще одною програмою контролю, звязував реальний світ зі світом Матриці. Агент Сміт без харизми, який не тягне на антипода ні грама, бо його персонаж не має цілі і по старій звичці бє пику Нео. І "всесильний" розробник чергової версії Матриці, якому відстрілюють мізки та калічать на рівному місці. Цирк на дротях, їй Богу.
Добре хоч трохи розказали про постматричний світ, в якому крім кольорової гамми нічого не змінилося по суті. Люди так само не хочуть відкривати очей і зізнаватися хоча б собі, що ми любимо жити в лайні, що нас оточує і нічого при цьому не робити. Одна надія на месій, які все зроблять за нас. Все як в реальному житті, по цю сторону екрану.
Я не буду ставити бали, захоплено агітувати навколишніх на перегляд цього фільму. Я буду казати правду: хочете поностальгувати і ще раз побачити старих-добрих друзів - вам в кіно. Хочете доповнити картину світу Матриці - вам в кіно. А я поки почекаю продовження :-)
Дякую за увагу і до зустрічі.
