Лист до себе
Дай Боже щастя, Романе. Пишу тобі листа Я - той же Роман, власною персоною. Це трохи дивний формат для мене. Однак якщо пані психолог дала мені таке завдання, значить для чогось воно потрібне. Скоріш за все для того, щоби подивитися на себе зі сторони та об'єктивно оцінити свій пройдений життєвий шлях, розібратися з теперішнім та дати собі настанов на майбутнє.
Почну я зі свого стартового капіталу, який я мав. Не буду сильно розписувати сиву далечінь, однак мушу зазначити, що я таки дістав виграшний білет та народився на цей світ. Дякую Богу та моїм батькам за це. Більшого для щастя ніби і не потрібно - живи та радуйся життю, однак не все так просто. В дитинстві крім їди потрібні ще й батьки для виховання свого чада, а з цим у нас були проблеми. Татові-алкоголіку все було по цимбалам і він шукав щастя на дні пляшки, а мама звивалася як вуж на сковорідці, щоби дати своїм дітям хоч необхідний мінімум. Так і пролетіли "веселі" 90-ті для мене - на самоті. Я починав вчитися обходитися сам в психоемоційному плані. Як показало життя - це мені в подальшому вилізло боком.
"Веселі" 90-ті плавно перейшли в нове тисячоліття, початок якого був не менш веселим. Тато вже геть чисто дійшов до ручки в плані вживання алкоголю і наслідків цього для сім'ї. У мами на руках були донька на виданню і син-підліток. І вона прийняла епохальне рішення і відправилась шукати заробітку до Італії, зоставивши нас трьох в Україні. З цього часу я і веду відлік кардинальних змін в моєму житті. Крива матеріального достатку росла догори, а проблеми, старі і нові, які накопичувались і не вирішувались, тягнули криву розвитку особистості донизу.
В результаті я "відбився від рук" і потрапив в дуже "хорошу" компанію, в якій я класно проводив час (як мені тоді здавалося) з алкоголем і легкими наркотиками. Про паління взагалі мовчу. Зрозуміло, що це мало вплив на розвиток моєї особистості. Такими темпами я якось з горем пополам таки довчився в школі і навіть поступив на державну форму навчання в Тернопільський університет. Та мої нові супутники: переїдання та комп'ютерна залежність разом зі старими негативними звичками так і не покидали мене. Ми утворили живучий симбіоз молодої особистості, яка так-сяк жила на цьому світі. Якось вчилася, якось спілкувалася, якось жила. Навіть почала стосунки зі своїм майбутнім щирим коханням.
Та на довго мене не вистачило. На другому курсі мене за прогули відрахували з університету і я залишився у 18-ть років з голою задницею, яку як завжди прикривала моя мама. Йду вчитися до батька будівельної справи та не на довго, бо матір моя відриває мене з батькової згубної компанії та запихає по знайомству продавцем-констультантом в магазин комп'ютерної техніки. І там почався наступний етап мого життя. Етап помірної депресії, на зміну якій час від часу приходили періоди надмірної активності.
Старі звички так мене і не полишили, а малорухомий стиль життя тільки посилив їх. Ось так я і жив сім років, поки Бог, разом з випадковістю одного дня осінню 2013-ого року не звели мене до купи з моєю давньою університетською подругою, яку я згадував вище. І це змінило моє життя. Три тижні палкого кохання змінили все і стали тим каталізатором, завдяки якому я став за два роки таким, яким я є зараз, в цей момент.
Я полишив усі негативні звички, зайнявся своїм здоров'ям, почав працювати на кращих і цікавіших роботах, навчився жити з болячкою, яка мені дісталася у спадок від покійного батька. Всім серцем покохав свою першу справжню любов і не дарма, що не до кінця взаємно. Я навчився змінювати себе і своє оточення. Тепер це стало моїм життєвим кредо: "Саморозвиток або смерть. З перервами на відпочинок".
В моєму житті є злети і падіння, радості та розчарування. Старі звички час від часу дають про себе знати. Та я маю впевненість, що все буде добре у мене. Так що розслабся, Романе, та діставай задоволення від кожної секунди життя, що летить на крилах часу. Тобі тільки 27-ім років і всі твої звершення по житті у тебе все ще попереду. Головне - підготуватися до них. Тому продовжуй рухатися по шляху самовдосконалення, розумового розвитку, розширення словникового запасу, займайся спортом, шукай різні можливості для будь-якого розвитку, розширюй своє коло спілкування, розвивай професійні навички, залиш вже нарешті заїдання тривог у минулому та саме головне - шукай свою нову любов, і ти її обов'язково знайдеш і зможеш отримати ще більший поштовх до саморозвитку та самовдосконалення.
Всіх благ тобі, Романе!
Почну я зі свого стартового капіталу, який я мав. Не буду сильно розписувати сиву далечінь, однак мушу зазначити, що я таки дістав виграшний білет та народився на цей світ. Дякую Богу та моїм батькам за це. Більшого для щастя ніби і не потрібно - живи та радуйся життю, однак не все так просто. В дитинстві крім їди потрібні ще й батьки для виховання свого чада, а з цим у нас були проблеми. Татові-алкоголіку все було по цимбалам і він шукав щастя на дні пляшки, а мама звивалася як вуж на сковорідці, щоби дати своїм дітям хоч необхідний мінімум. Так і пролетіли "веселі" 90-ті для мене - на самоті. Я починав вчитися обходитися сам в психоемоційному плані. Як показало життя - це мені в подальшому вилізло боком.
"Веселі" 90-ті плавно перейшли в нове тисячоліття, початок якого був не менш веселим. Тато вже геть чисто дійшов до ручки в плані вживання алкоголю і наслідків цього для сім'ї. У мами на руках були донька на виданню і син-підліток. І вона прийняла епохальне рішення і відправилась шукати заробітку до Італії, зоставивши нас трьох в Україні. З цього часу я і веду відлік кардинальних змін в моєму житті. Крива матеріального достатку росла догори, а проблеми, старі і нові, які накопичувались і не вирішувались, тягнули криву розвитку особистості донизу.
В результаті я "відбився від рук" і потрапив в дуже "хорошу" компанію, в якій я класно проводив час (як мені тоді здавалося) з алкоголем і легкими наркотиками. Про паління взагалі мовчу. Зрозуміло, що це мало вплив на розвиток моєї особистості. Такими темпами я якось з горем пополам таки довчився в школі і навіть поступив на державну форму навчання в Тернопільський університет. Та мої нові супутники: переїдання та комп'ютерна залежність разом зі старими негативними звичками так і не покидали мене. Ми утворили живучий симбіоз молодої особистості, яка так-сяк жила на цьому світі. Якось вчилася, якось спілкувалася, якось жила. Навіть почала стосунки зі своїм майбутнім щирим коханням.
Та на довго мене не вистачило. На другому курсі мене за прогули відрахували з університету і я залишився у 18-ть років з голою задницею, яку як завжди прикривала моя мама. Йду вчитися до батька будівельної справи та не на довго, бо матір моя відриває мене з батькової згубної компанії та запихає по знайомству продавцем-констультантом в магазин комп'ютерної техніки. І там почався наступний етап мого життя. Етап помірної депресії, на зміну якій час від часу приходили періоди надмірної активності.
Старі звички так мене і не полишили, а малорухомий стиль життя тільки посилив їх. Ось так я і жив сім років, поки Бог, разом з випадковістю одного дня осінню 2013-ого року не звели мене до купи з моєю давньою університетською подругою, яку я згадував вище. І це змінило моє життя. Три тижні палкого кохання змінили все і стали тим каталізатором, завдяки якому я став за два роки таким, яким я є зараз, в цей момент.
Я полишив усі негативні звички, зайнявся своїм здоров'ям, почав працювати на кращих і цікавіших роботах, навчився жити з болячкою, яка мені дісталася у спадок від покійного батька. Всім серцем покохав свою першу справжню любов і не дарма, що не до кінця взаємно. Я навчився змінювати себе і своє оточення. Тепер це стало моїм життєвим кредо: "Саморозвиток або смерть. З перервами на відпочинок".
В моєму житті є злети і падіння, радості та розчарування. Старі звички час від часу дають про себе знати. Та я маю впевненість, що все буде добре у мене. Так що розслабся, Романе, та діставай задоволення від кожної секунди життя, що летить на крилах часу. Тобі тільки 27-ім років і всі твої звершення по житті у тебе все ще попереду. Головне - підготуватися до них. Тому продовжуй рухатися по шляху самовдосконалення, розумового розвитку, розширення словникового запасу, займайся спортом, шукай різні можливості для будь-якого розвитку, розширюй своє коло спілкування, розвивай професійні навички, залиш вже нарешті заїдання тривог у минулому та саме головне - шукай свою нову любов, і ти її обов'язково знайдеш і зможеш отримати ще більший поштовх до саморозвитку та самовдосконалення.
Всіх благ тобі, Романе!