По опорах
Під час мого приїзду в Харків наприкінці жовтня, ми з Леською вирішили зайти в Маранелло, що розташоване на початку Полтавського шляху.
Давно ми тут не були, бо розклад дня примушував прокладати прогулянкові маршрути в інших частинах міста. В цей день було доволі сонячно і тепло, і ми вирішили з'їсти піцу на зовнішній терасі, що виходить на набережну Лопані. Сіли за столик, чекаючи на замовлення. Леся одразу пригадала, як вони з Уляною колись любили лазити по опорах, що підтримують навісний дах над терасою. Шість років пройшло, пам'ять про те задоволення лишилась:
Незважаючи на всі зміни, в залі все ще висить портрет Адріано Челентано в капелюсі, що викликає мою заздрість.
Давно ми тут не були, бо розклад дня примушував прокладати прогулянкові маршрути в інших частинах міста. В цей день було доволі сонячно і тепло, і ми вирішили з'їсти піцу на зовнішній терасі, що виходить на набережну Лопані. Сіли за столик, чекаючи на замовлення. Леся одразу пригадала, як вони з Уляною колись любили лазити по опорах, що підтримують навісний дах над терасою. Шість років пройшло, пам'ять про те задоволення лишилась:
Незважаючи на всі зміни, в залі все ще висить портрет Адріано Челентано в капелюсі, що викликає мою заздрість.