Минулої осені Леська притягла додому кошеня.
Воно було зовсім маленьке - менше тижня. Історію його походження Леська розповідала неохоче - начебто якась жінка на станції метро подарувала їй це створіння. Мабуть, побоювалась, що залишити його вдома не дозволять. Недаремно - бабуся висловила думку, що однієї дорослої кішки вдома достатньо, і віднесла кошеня на вулицю. Леська розплакалась, і за деякий час всі погодились забрати його додому. Назвали Френсісом; носили до ветеринара, підтирали за ним, привчали до лотка. Кошеня підросло, але зберегло прив'язаність до Леськи. Дівчинка теж від нього у захваті; велика кішка розтовстіла, здебільшого лежить у місцях, де її важко знайти, та й ставиться до дітей байдуже. А от з кошеням завжди можна пограти, та попестити: