Ніч на Університетській гірці
Починаю розповідь про канікули у Харкові, що відбулись три тижні тому.
Як завжди, я зустрічаю Леську після закінчення шкільних занять, і ми вирушаємо в неквапливу прогулянку містом. Кава в одній з кав'ярень, що користуються нашою (точніше моєю) довірою, та розповіді про останні новини. На вулиці вже темно - сонце заходить опів на четверту; доволі тепло, +2°, вітру нема, гуляти комфортно. Йдемо по Сумській в центральну частину міста; Леська питає про будівлі, що нас оточують, я розповідаю про їхню історію, поступово переходячи на архітектуру та фотографічну композицію. Нас обох охоплює меланхолічний настрій, встановлюється довірлива атмосфера; повертатись додому немає бажання. Неспішно обходимо Університетську гірку, найстаріший район Харкова.
Нічний спокій, мерехтіння ліхтарів, плюскіт води:
Як завжди, я зустрічаю Леську після закінчення шкільних занять, і ми вирушаємо в неквапливу прогулянку містом. Кава в одній з кав'ярень, що користуються нашою (точніше моєю) довірою, та розповіді про останні новини. На вулиці вже темно - сонце заходить опів на четверту; доволі тепло, +2°, вітру нема, гуляти комфортно. Йдемо по Сумській в центральну частину міста; Леська питає про будівлі, що нас оточують, я розповідаю про їхню історію, поступово переходячи на архітектуру та фотографічну композицію. Нас обох охоплює меланхолічний настрій, встановлюється довірлива атмосфера; повертатись додому немає бажання. Неспішно обходимо Університетську гірку, найстаріший район Харкова.
Нічний спокій, мерехтіння ліхтарів, плюскіт води: