Hundertwasser-Bahnhof Uelzen
Приємно, знаєте, в якісь європейській глушині нарватися на справжнє архітектурне чудо. Учора з групою колег-журналістів ми добирались «на перекладних» із Ганновера в Любек. І перша залізнична пересадка у нас була в провінційному саксонському містечку Ільцен. Ми його ще жартома назвали «Єльцин» через доволі чудна навіть для німецької мови назву: Uelzen.
І там ми реально замилувались їхнім вокзалом:
Дві фотки я позичив на Вікі, бо часу бігти фотографувати вокзал з фронту у нас не було. Решта фоток мої. Чесно!
Я спершу-було подумав, що його «злямзали» зі знаменитих віденських будинків Хундертвасера:
Австріяки ним дуже гордяться, майже так само, як барселонці гордяться своїм Гауді. Схожість між цими двома персонами реально величезна. Обоє були дещо хворими на голову і плювати хотіли на усі архітектурні закони. Хундертвасер ліпив свої творіння з різного битого хламу - збирав матеріали для оздоблення ледь не гна смітниках, тому так тут багато битої плитки і сумнівної свіжості металевих предметів.
Помер він у 2000-му році, і ще за життя був визнаним авторитетом. До речі, як я уже виявив вдома, цей вокзал оцінений всілякими там розумаками, і навіть у 2009-му отримав приз «вокзал року».
Від себе похизуюсь, що попередньо нічого про цей вокзал я не знав, минулого року на нього навіть не глянув, а зараз одразу впізнав «руку майстра». Напевне тому, що так само у Відні на околиці виявив ще одне творіння «стоводного» архітектора:
Це він у своєму стилі збудував у австрійській столиці комунальну будівлю:
І там ми реально замилувались їхнім вокзалом:
Дві фотки я позичив на Вікі, бо часу бігти фотографувати вокзал з фронту у нас не було. Решта фоток мої. Чесно!
Я спершу-було подумав, що його «злямзали» зі знаменитих віденських будинків Хундертвасера:
Австріяки ним дуже гордяться, майже так само, як барселонці гордяться своїм Гауді. Схожість між цими двома персонами реально величезна. Обоє були дещо хворими на голову і плювати хотіли на усі архітектурні закони. Хундертвасер ліпив свої творіння з різного битого хламу - збирав матеріали для оздоблення ледь не гна смітниках, тому так тут багато битої плитки і сумнівної свіжості металевих предметів.
Помер він у 2000-му році, і ще за життя був визнаним авторитетом. До речі, як я уже виявив вдома, цей вокзал оцінений всілякими там розумаками, і навіть у 2009-му отримав приз «вокзал року».
Від себе похизуюсь, що попередньо нічого про цей вокзал я не знав, минулого року на нього навіть не глянув, а зараз одразу впізнав «руку майстра». Напевне тому, що так само у Відні на околиці виявив ще одне творіння «стоводного» архітектора:
Це він у своєму стилі збудував у австрійській столиці комунальну будівлю: