Любов к животним
Живе у нас, знаєте, на роботі кіт. Якось сам до нас прибився, витримав конкуренцію з іншими приблудами, пережив епоху тотальних підсрачників, і, як воно часто буває, поволечки став у нас «своїм». Я його довго вважав намаханим, бо дуже він, понімаєте, крикливий - увесь час просить їсти.
Кіт, попри всю свою видиму тупість, виявися животним вдячним. І, як воно часто буває, почав виказувати своє расположеніє до нових хазяїв. Мало не щоранку приность нам свіжопійману мишу, і гордо кладе її на порозі. Дєвочки наші від цього візжать, що безумовно скрашує наші сірі трудові будні.
Аж тут учора виходжу я покурити, і замічаю таку картину. Пацани, бадьоро переговорюючись і хіхікаючи, роздивляються колесо моєї машини:
А там крутиться котяра. Нарізає круги, стрибає, суне лапи під ковпак. І зло нявчить. Шо ж виявилось… Піймав він, гад, мишу, приніс нам і став нею гратись. Миша, звичайно, скористалась моментом і утікла. Тут же залізши у перше сховище, яке трапилось на її шляху - це і було колесо моєї машини.
Відчуйте степінь мого офігівання. Я загалом уже додому збирався їхати. А стрьомно - не хватало мені кататися з мишою в колесі, яку щас розмаже тормозною системою. Тривала ця вакханалія з пів години. Я нєрвнічаю. Кіт нєрвнічає і кричить. Першими нерви не витримали у миші, і вона вискочила аутсайд… Була благополучно піймана і з’їдена.
Але нафіга мені, питається, такий експіренс?
Кіт, попри всю свою видиму тупість, виявися животним вдячним. І, як воно часто буває, почав виказувати своє расположеніє до нових хазяїв. Мало не щоранку приность нам свіжопійману мишу, і гордо кладе її на порозі. Дєвочки наші від цього візжать, що безумовно скрашує наші сірі трудові будні.
Аж тут учора виходжу я покурити, і замічаю таку картину. Пацани, бадьоро переговорюючись і хіхікаючи, роздивляються колесо моєї машини:
А там крутиться котяра. Нарізає круги, стрибає, суне лапи під ковпак. І зло нявчить. Шо ж виявилось… Піймав він, гад, мишу, приніс нам і став нею гратись. Миша, звичайно, скористалась моментом і утікла. Тут же залізши у перше сховище, яке трапилось на її шляху - це і було колесо моєї машини.
Відчуйте степінь мого офігівання. Я загалом уже додому збирався їхати. А стрьомно - не хватало мені кататися з мишою в колесі, яку щас розмаже тормозною системою. Тривала ця вакханалія з пів години. Я нєрвнічаю. Кіт нєрвнічає і кричить. Першими нерви не витримали у миші, і вона вискочила аутсайд… Була благополучно піймана і з’їдена.
Але нафіга мені, питається, такий експіренс?