Побувати б там. Це - земля моїх предків, тому й хати на наші схожі, а от самих предків виселили в 1944р. Мій тато народився в Люблінському воєводстві, в Бяло-Подляському повіті (зараз Бяла Подляска стала воєводським містом) в українському селі.Мабуть, за такою партою сидів. Він і зараз багато пам"ятає. Коли прийшли німці в 1939р., то дозволили українські пластові табори, тато в такому був, і вже тоді вони щоранку піднімали синьо-жовтий прапор і співали наш Гімн. При поляках була дуже жорстка національна політика, хоча школа в селі була українська, а особливо під час 4-х місяців безвладдя, коли совєти увійшли на місяць, а потім відступили, а німці ще не прийшли, тоді Армія Крайова звірствувала, в селі недалеко від Подляски вчителя, сенатора від української громади, пилкою розпиляли навпіл... І якось же зуміли українці і поляки простити взаємні образи.
Тим паче це доволі близько від кордону. Чудово, коли батьки можуть розказати історію, як воно там тоді відбувалося, а не чути з вуст політиків яким завжди вигідно маніпулювати людьми. Трагічна історія і чомусь саме на Волині була найбільша різня. Здоров*я вашому батьку! Дякую за цікаві коментарі, це навіть корисні доповнення.
Поляки часом організують для нащадків тих, хто жив на теренах нинішньої Польщі, екскурсії до тих міст і сел, де вони жили. Моя знайома зі Львова так їздила туди.
Цікаво. Хоч, може й самі там колись побуваємо. Назву села знаю. Прикро те, що вже в кінці 60-х, коли почали до нас їздити ті родичі, що залишились в Польщі (лише одна сім"я), то розповіли, що того кладовища, де похований мій дід, немає й сліду.
Коли прийшли німці в 1939р., то дозволили українські пластові табори, тато в такому був, і вже тоді вони щоранку піднімали синьо-жовтий прапор і співали наш Гімн.
При поляках була дуже жорстка національна політика, хоча школа в селі була українська, а особливо під час 4-х місяців безвладдя, коли совєти увійшли на місяць, а потім відступили, а німці ще не прийшли, тоді Армія Крайова звірствувала, в селі недалеко від Подляски вчителя, сенатора від української громади, пилкою розпиляли навпіл...
І якось же зуміли українці і поляки простити взаємні образи.
Reply
Чудово, коли батьки можуть розказати історію, як воно там тоді відбувалося, а не чути з вуст політиків яким завжди вигідно маніпулювати людьми.
Трагічна історія і чомусь саме на Волині була найбільша різня.
Здоров*я вашому батьку!
Дякую за цікаві коментарі, це навіть корисні доповнення.
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment