(no subject)
Трохи цифр про "геніальну реструктуризацію" Яресько, яку під шумок з Мосійчуком таки пропхнули через парламент загрозами "ай-яй-яй, інакше дефолт".
Що останньої лякалки, до речі, розумні люди знають, що "реструктуризація" - це, по суті, і є технічний дефолт, а всі його наслідки, включно з падінням курсу нацвалюти втричі, ми вже пережили. Повний дефолт нам гарантовано не світить, бо такий вже пережила Аргентина в 2001 році і його наслідки пам'ятають всі кредитори - фактично Яресько, розмахуючи "меморандумом", намагалась повторити технічний дефолт сусіднього з Аргентиною Уругваю, якому достатньо було тільки заявити про скруту в 2003 році, як інвестори погодились (без будь-яких додаткових умов!) відтермінувати сплату кредитів на п'ять років (матчастина чотирьох дефолтів за останні 20 років - http://www.ilmessaggero.it/articolo_app.php?id=40278 ). Тобто "дефолтнутись" по повній програмі нам би ніхто не дав - більше того, ми б могли отримати значно кращі умови і позбутися деяких "проблемних кредитів". Але ж не за таких "професіоналів".
Взамін на відтермінування сплати на чотири роки "геніальна Яресько" розрахувалась відсотками нашого ВВП на тридцять років уперед - всі проплати мають завершитись до 2041 року. Щоб було достатньо чітко кожному зрозуміло, що це за дата, можу сказати, що в 2041-му році (якщо не зміниться пенсійне законодавство) люди 1976-го року народження (дев'ятикласники в рік незалежності України і нинішня основа працездатного населення) вийдуть на пенсію.
За цими умовами ми заплатимо 15% від зростання ВВП вище 3% на рік, і 40% від зростання ВВП понад 4% на рік. Вилупок Тетерук і не менший вилупок Демчишин доводили на останньому "шустері", що ми "повинні молитися, щоб у нас було хоча б 4%" і взагалі "Яресько вибила чудові умови".
Добре, поглянемо на реалії. Я взяв ВВП країн, найбільш наближених до України по корупційності, наявності анексованих територій, війнах та інших проблемах економіки - Словаччина (Гугл чомусь вважає її "Словакією"), Сербія, Грузія, Албанія, Вірменія, Молдова.
На першому малюнку - річний зріст ВВП кожної з них. Чітко видно піки вниз в часи війн, конфліктів та економічних криз, після яких всі країни досить швидко відновлювали зростання.
Причина тут проста - практично всі перелічені країни знаходились останні сто років під владою відсталої Росії, тому й самі відстали порівняно з капіталістичним англосаксонським Заходом - Британією та США. В цьому є мінус - низька продуктивність і кваліфікація, погане обладнання й закони, корупція та злочинність, але і є безсумнівний велетенський плюс, яким деякі з них вміло користались і якого нема у країн Заходу - у них є можливості для бурхливого розвитку ("легко вистрибнути з води відштовхнувшись від дна"). В цих країнах є куди вкладати гроші, є досить молоде населення, яке можна навчати і продавати йому товари, тут є корисні копалини, які не розроблялись або розроблялись вкрай погано - з український териконів і сміттєзвалищ японці планують отримувати більше добра, ніж зі своїх давно вичерпаних родовищ.
Тому, як бачимо по графіку, за умови вільного вкладання грошей Заходом (1993-2008 роки) для наших країн середнім значенням щорічного зростання є 7-8% на рік, з обмеженим фінансуванням (2008-2013) - 4-5% на рік. Тобто рекомендація "молитися на 4% річного зростання" може радити або людина, яка жодного разу не спробувала розібратись в темі, або падлюка, яка збирається тирити в свої кишені цілими відсотками ВВП, не даючи йому зростати. Бо добитися зростання менше 4% можна тільки примусово.
Досить сказати, що з врахуванням війн, анексій, розривів зв'язків з іншими країнами та двох економічних криз за двадцятирічний період з 1993 по 2013 ВВП Вірменії виріс в 7 разів (10% на рік в середньому), Албанії - в 6 разів (9,5% на рік), Грузії - в 5 разів (8%), Молдови і Словаччини - в 4 рази (7%), України - в 3 рази (5%), а Сербії - в 2 рази (3% на рік).
Таким чином якщо відкинути форс-мажори на зразок повної окупації України Росією, навіть в умовах двох окупованих шматків територій для нас реальним сценарієм є старий український (5% на рік), а оптимальним, за умови зміни влади на людей, які займуться проведенням реальних реформ - щонайменше грузинський (8% на рік). До речі ВВП Польщі, яка не воювала, але перенесла кризові реформи Бальцеровича, з 1989 по 2014 рік в середньому зростав на ті ж таки 8% на рік.
Що ж наші діти (основний розмір виплат припадає, для прикладу, на мій передпенсійний період і початок роботи мого сина) платитимуть закордонним кредиторам за відтермінування нам зараз на чотири роки нещасних 15 мільярдів? Щоб зрозуміти жалюгідність цієї суми для Заходу - в таку суму обходились США кожні сто днів їхньої 14-тирічної війни в Афганістані.
За зростання в середньому на 5% на рік ВВП України на 2041 рік становитиме 490 мільярдів доларів США (збільшення в 4 рази) і загальна сума виплат кредиторам становитиме 33 мільярди доларів.
За зростання на 8% на рік ВВП України становитиме 1045 мільярди (збільшення у 8 разів) і загальна сума виплат сягне 175 мільярдів.
Тобто за відтермінування на чотири роки ми заплатимо від двох до десяти розмірів відтермінованого боргу - окрім того, що маємо заплатити 7.75% річних на всю суму боргу.
Ось така геніальна математика "реструктуризації" від Яресько.
Оригінал цього допису розміщено на платформі Dreamwidth за посиланням http://vjn.dreamwidth.org/981682.html