5.04.2011

Apr 05, 2011 10:56

    Фізичні вправи даються важко - ранкову гімнастику до сих пір не закінчено. То як хвороба не відпускає, порізав свій стандартний комплекс вправ і розмазав все у часі. До болю в горлі і слабкості, додалися нежить і головний біль. Але температури поки що немає. Доїдаю останні протизастудні ліки, що були вдома... Після обіду, доведеться йти до аптеки. Добре, що сьогодні не треба працювати. Якщо стан погіршиться - завтра піду на лікарняний, якщо ні - піду на роботу.
    Почав черговий вірш і знову зазнав невдачі - думки плутаються, сюжет морфує, раз по раз втрачаю нитку того, що хтів сказати. Коротше, геть не можу зосередитися. Це засмучує і пригнічує. За останні пару тижнів це четверта річ, яка народжується, видувається, повисає в повітрі, але згодом безпорадно гупає об підлогу звичайним каменем. Давно цього не було. Мабуть, у мене такий період - на додачу до фізичної немічі ще й духовна порожнеча. Наче безпорадне мацання сліпого навколо себе. Безплідні пошуки всього одразу: натхнення, перспектив фахових зусиль, любові, сенсу надій. Сам не знаю чого хочу...
    Тільки вчора вранці українська морська піхота висаджувалася в Тріполі і ось черговий штрих - вчора вечором пара українських штурмових гелікоптерів Мі-24 відкрила вогонь по складу зброї і скупченню військової техніки в місті Абіжан в Африканській країні Кот-д’Івуар. Цікаво, чи існує ще той самий знаменитий есересерівський гумористичний журнал "Крокоділ"? З огляду на те, що у свій час він виходив під егідою газети "Правда", у теперішні часи він мав би надрукувати карикатуру на "зарвавшуюся украінскую воєнщину".

ЗСУ, хвороба, шлях туди сам не знаю куди, стьоб

Previous post Next post
Up