1.06.2017
Попри складну ситуацію в галузі взагалі і важкий стан у зоні АТО, ми продовжуємо працювати. Роботу у нас можна знайти завжди, з оплатою за нею - гірше...
До ділянки робіт в Добропільському районі їдемо крізь зелений тунель - майже півкілометри природної краси. Це якщо їхати з боку Дружківки у напрямку Торецького. Таке ще є у нашому Бахмутському районі. Дорогою на Лиман, не доїжджаючи до Кірово. Тільки у нас він ще довший.
Статичні спостереження - робота не бий лежачого. Щоправда, нудно. Але не треба вередувати... Вільний час завжди можна використати з користю.
Культура Донбасу - типовий радянський совок. Будинки культури стоять занедбані, без електрики, з вибитими шибками... Натомість поруч - відреставровані "дєдиваєвалє". На цю показуху грошей не шкода. А справжня культура тут нікому не потрібна. Згідно планів місцевої еліти Донбас має бути дурним слухняним бидлом.
Власне, відношення до України в Донбасі культивувалося у негативному руслі протягом усіх років незалежності. Це добре ілюструє кадр з сільським торгівельним комплексом "Україна" - занедбаним і кинутим... Ясна річ, в даному випадку це лише співпадіння, але влучно. Місцеві звикли сподіватися на міцну керівну руку згори. Яка дасть за потребою, а решту - докрадуть за звичкою самі. А як ні, то - бунт під гаслами: "дайош!" у стилі п'яної матросні.
Наглядна агітація сільської глубинки Донбасу несе відбиток того таки совка плюс невігластво. Помилка за Фройдом: "властність" замість "власність" - зайва літера "т" видає жагу до влади.
Уся місцевість на стику Костянтинівського, Слов'янського і Добропільського районів щедро порита глиняними кар'єрами - родючі землі принесені у жертву хижацькій наживі і вивозу за кордон сировини. При чому будувати переробні підприємства в Україні власники не поспішають. Натомість у недалекому минулому хитросракі регіонали на кшталт Лук'янова - замість рекультивації спаплюженої ними землі, пропонують кинути усе, як є, завуальовано назвавши власний срач "ландшафтним парком". Тобто відновлення території до попереднього стану: заповнення вибраного об'єму і повернення вскриші - знятого перед видобутком глини чорнозему, вони проводити категорично не бажають - вигрібли гроші, набили кишені і кинули усе, як є, насравши на потребу майбутніх поколінь... А тим часом ці кар'єри обслуговують наші колеги. Раніше цим займалися ми, як державне підприємство, а тепер кожна фірма намагається мати "своїх" геодезистів і маркшейдерів:
Щоб не бути голослівним, навожу фото з коноплею на пункті тріангуляції державної геодезичної мережі Панківка. Деградація Донбасу має цілком конкретні причини...
Дорогою додому впираємося у військову колонну і змушені тошнити розбитою дорогою слідом у загальній процесії. Війна - вносить свої корективи у повсякденне життя:
До ділянки робіт в Добропільському районі їдемо крізь зелений тунель - майже півкілометри природної краси. Це якщо їхати з боку Дружківки у напрямку Торецького. Таке ще є у нашому Бахмутському районі. Дорогою на Лиман, не доїжджаючи до Кірово. Тільки у нас він ще довший.
Статичні спостереження - робота не бий лежачого. Щоправда, нудно. Але не треба вередувати... Вільний час завжди можна використати з користю.
Культура Донбасу - типовий радянський совок. Будинки культури стоять занедбані, без електрики, з вибитими шибками... Натомість поруч - відреставровані "дєдиваєвалє". На цю показуху грошей не шкода. А справжня культура тут нікому не потрібна. Згідно планів місцевої еліти Донбас має бути дурним слухняним бидлом.
Власне, відношення до України в Донбасі культивувалося у негативному руслі протягом усіх років незалежності. Це добре ілюструє кадр з сільським торгівельним комплексом "Україна" - занедбаним і кинутим... Ясна річ, в даному випадку це лише співпадіння, але влучно. Місцеві звикли сподіватися на міцну керівну руку згори. Яка дасть за потребою, а решту - докрадуть за звичкою самі. А як ні, то - бунт під гаслами: "дайош!" у стилі п'яної матросні.
Наглядна агітація сільської глубинки Донбасу несе відбиток того таки совка плюс невігластво. Помилка за Фройдом: "властність" замість "власність" - зайва літера "т" видає жагу до влади.
Уся місцевість на стику Костянтинівського, Слов'янського і Добропільського районів щедро порита глиняними кар'єрами - родючі землі принесені у жертву хижацькій наживі і вивозу за кордон сировини. При чому будувати переробні підприємства в Україні власники не поспішають. Натомість у недалекому минулому хитросракі регіонали на кшталт Лук'янова - замість рекультивації спаплюженої ними землі, пропонують кинути усе, як є, завуальовано назвавши власний срач "ландшафтним парком". Тобто відновлення території до попереднього стану: заповнення вибраного об'єму і повернення вскриші - знятого перед видобутком глини чорнозему, вони проводити категорично не бажають - вигрібли гроші, набили кишені і кинули усе, як є, насравши на потребу майбутніх поколінь... А тим часом ці кар'єри обслуговують наші колеги. Раніше цим займалися ми, як державне підприємство, а тепер кожна фірма намагається мати "своїх" геодезистів і маркшейдерів:
Щоб не бути голослівним, навожу фото з коноплею на пункті тріангуляції державної геодезичної мережі Панківка. Деградація Донбасу має цілком конкретні причини...
Дорогою додому впираємося у військову колонну і змушені тошнити розбитою дорогою слідом у загальній процесії. Війна - вносить свої корективи у повсякденне життя: