17.11.2014
Нарешті, пройшли з матір’ю останні перепони з оформлення пенсії. Точніше, переведення. Тепер залишається чекати... Але мати нервує: а раптом не дадуть? А що як документи загубляться і взагалі - обмануть... Важко зі старими.
Знайомі з Первомайська телефонують матері та оповідають, як первомайське керівництво бандформувань, яке складається з колишніх в’язнів та клієнтів божевілень зібрало вече на площі Леніна і волало про важке становище, яке треба пережити, а на запити людей щодо пенсій полетіла піна і слина:
- Какая пєнсія? Мєшкі откривайтє!
Ось воно - щастя російське...
Її знайомі ватники зібралися в Росію. Вони там народилися і, відповідно, вважають, що там їх приймуть. Аргументи матері, що їхні інтереси вже в Україні, де вони прожили утричі довше і заробили пенсію - в’язли у густій ваті. Кілька місяців тому до Росії чкурнув їхній син з невісткою, кинувши батьків напризволяще... Аж раптом їхати у північний рай вони передумали. Як виявилося, син взнав майбутні розміри «жирних пенсій» від російських щедрот: матері - три тисячі рублів, батькові - п’ять. Водночас, Україна їм платила відповідно тисячу двісті гривень і три тисячі, а Новоросія не платить взагалі. Тобто, за російськими реаліями вони втратять фактично: триста гривень - жінка і тисячу п’ятсот гривень - чоловік. І це без урахування, що ціни в Росії більші на все: від комунальних платежів до продуктового набору. Гуляйте, ватники! Натомість там є Путін. Але щось вони не дуже поспішають до нього в обійми. Натомість продовжують клясти Україну.
Сьогодні відбулися чергові збори нашої волонтерської організації: «Бахмут український». Обсудили кілька важливих питань, було багато нових облич. Розмах росте.
Закінчив статтю для М.Ф. Слабошпицького. І навіть збірку віршів встиг зміксувати. Тільки статтю у видавництво "Ярославів Вал" відправив учора вечором, а вірші - сьогодні вечором. Дай Боже, усе звариться якнайкраще...
Знайомі з Первомайська телефонують матері та оповідають, як первомайське керівництво бандформувань, яке складається з колишніх в’язнів та клієнтів божевілень зібрало вече на площі Леніна і волало про важке становище, яке треба пережити, а на запити людей щодо пенсій полетіла піна і слина:
- Какая пєнсія? Мєшкі откривайтє!
Ось воно - щастя російське...
Її знайомі ватники зібралися в Росію. Вони там народилися і, відповідно, вважають, що там їх приймуть. Аргументи матері, що їхні інтереси вже в Україні, де вони прожили утричі довше і заробили пенсію - в’язли у густій ваті. Кілька місяців тому до Росії чкурнув їхній син з невісткою, кинувши батьків напризволяще... Аж раптом їхати у північний рай вони передумали. Як виявилося, син взнав майбутні розміри «жирних пенсій» від російських щедрот: матері - три тисячі рублів, батькові - п’ять. Водночас, Україна їм платила відповідно тисячу двісті гривень і три тисячі, а Новоросія не платить взагалі. Тобто, за російськими реаліями вони втратять фактично: триста гривень - жінка і тисячу п’ятсот гривень - чоловік. І це без урахування, що ціни в Росії більші на все: від комунальних платежів до продуктового набору. Гуляйте, ватники! Натомість там є Путін. Але щось вони не дуже поспішають до нього в обійми. Натомість продовжують клясти Україну.
Сьогодні відбулися чергові збори нашої волонтерської організації: «Бахмут український». Обсудили кілька важливих питань, було багато нових облич. Розмах росте.
Закінчив статтю для М.Ф. Слабошпицького. І навіть збірку віршів встиг зміксувати. Тільки статтю у видавництво "Ярославів Вал" відправив учора вечором, а вірші - сьогодні вечором. Дай Боже, усе звариться якнайкраще...