12.06.2014
Сьогодні усвідомив, що з «читача» все більше переходжу у категорію «глядача», через що вжив заходи: з самого ранку читав англійські казки. І так гарно пішло, аж поки не спохопився - «старію». Ну от навіщо було братися за книжку? Від книжок самі неприємності. Точно кажу! Бо вже дев’яту пишу...
Зненацька дали гроші. Знову - небагато. Гіркі сльози. Зважаючи на подібні суми, вони навіть не доходять додому. Більш того, я їх доводжу до круглого стану власними заощадженнями і відсилаю на користь Збройних сил України. Смішно, але тим не менше другий місяць поспіль відсоток моїх доходів, який йде на підтримку армії тримається у сегменті від 105 до 110%.
Учора, коментуючи допис свого товариша по ЖЖ, який сповіщав про пожежу на луганському патронному заводі, захопленому сепаратистами, у питанні: «а на що вони ще здатні?» не поставив пробіл між словами «вони» і «ще». Вийшло неочікувано.
Поступово приходить невдоволення повільними діями влади. Минуло п’ять діб від дати інавгурації, а єдиної команди не видно і перевибори не призначені і АТО тупцює на місці, попри те, що кожен марно згаяний день - збільшує тривалість майбутньої війни на тиждень. Скільки від пана Порошенка чекати елементарних призначень - місяць? А скільки потім доведеться чекати, коли команда увійде в курс справ і зіграється? Якби у п’ятого Президента була готова команда - ми б вже на другий-третій день побачили кістяк майбутніх очільників держави, а наразі бачимо як «гуманітарним коридором» російські найманці зі зброєю рухаються у напрямку протилежному тому, куди очікує цивілізований світ. Їй-Бо, без доброго громадського копняка не обійтися...
Воно і ЄС - лайно. Нагадує Римську Імперію в останню її хвилину перед навалою варварів. Тільки й того, що варвари наразі шматують Україну, а Захід вважає, що то не їх справа і на допомогу не йде, мріючи відсидітися у даличині. Але протверезіння буде кривавим. Якщо Україна не вистоїть - мені не шкода цих європейських мудрагелів, а якщо встоїть - ми й самі їм колись нагадаємо.
Зненацька дали гроші. Знову - небагато. Гіркі сльози. Зважаючи на подібні суми, вони навіть не доходять додому. Більш того, я їх доводжу до круглого стану власними заощадженнями і відсилаю на користь Збройних сил України. Смішно, але тим не менше другий місяць поспіль відсоток моїх доходів, який йде на підтримку армії тримається у сегменті від 105 до 110%.
Учора, коментуючи допис свого товариша по ЖЖ, який сповіщав про пожежу на луганському патронному заводі, захопленому сепаратистами, у питанні: «а на що вони ще здатні?» не поставив пробіл між словами «вони» і «ще». Вийшло неочікувано.
Поступово приходить невдоволення повільними діями влади. Минуло п’ять діб від дати інавгурації, а єдиної команди не видно і перевибори не призначені і АТО тупцює на місці, попри те, що кожен марно згаяний день - збільшує тривалість майбутньої війни на тиждень. Скільки від пана Порошенка чекати елементарних призначень - місяць? А скільки потім доведеться чекати, коли команда увійде в курс справ і зіграється? Якби у п’ятого Президента була готова команда - ми б вже на другий-третій день побачили кістяк майбутніх очільників держави, а наразі бачимо як «гуманітарним коридором» російські найманці зі зброєю рухаються у напрямку протилежному тому, куди очікує цивілізований світ. Їй-Бо, без доброго громадського копняка не обійтися...
Воно і ЄС - лайно. Нагадує Римську Імперію в останню її хвилину перед навалою варварів. Тільки й того, що варвари наразі шматують Україну, а Захід вважає, що то не їх справа і на допомогу не йде, мріючи відсидітися у даличині. Але протверезіння буде кривавим. Якщо Україна не вистоїть - мені не шкода цих європейських мудрагелів, а якщо встоїть - ми й самі їм колись нагадаємо.