26.05.2014
Учора таки проголосував. Щоправда, не прямо на папері з відповідним захистом, а на сайті видання «Острів», але так зробила більшість мешканців Донбасу з числа тих у кого був інтернет. На момент врахування мого голосу, з відривом від найближчого переслідувача майже у три рази лідирував Петро Порошенко. Звісно, то все не матиме ніякої юридичної сили, але це буде електронно засвідченним відображенням електоральних вподобань місцевого населення. Причому не просто аби кого, а інтелектуально розвинених, активних осіб. Згодиться, на майбутнє.
А ось у пана Ахметова, здається, майбутнього вже немає. Вирішивши вторгувати собі преференцій, він лише повторив помилку Януковича, який з якогось доброго дива подумав, що здатен обдурити Європу і Росію. Намагання урвати всюди зазвичай приводить до катастроф. Смішно бачити, як Ахметов побіг не у бік Москви, а до «клятих бендерівців». Вірно кажуть: «не плюй у колодязь».
До речі, давно пропонував усі вибори проводити через інет. І референдуми також. І основні опитування громадської думки з важливих питань у державі. Це серйозно обмежить права дегенеративної наволочі з одного боку і втілить неабияку економію бюджетних коштів для держави.
Складаю останні пакунки. Руки опускаються. Я розумію, що то діє підсвідомість, яка не бажає переїзду, тяжіє до цієї оселі у звичній системі координат. Але розум, подібно стрілці компаса, тримає обраний курс і налаштований рішуче… Меблі і побутову техніку продаватиму разом з квартирою. А ось кімнатні квіти, крім тих, що обіцяв матері - забираю. Хіба можна зрадити те, що повністю від тебе залежить? Спало на думку, а що брати, у разі, коли обсяг обмежити єдиною валізою? Стало лячно…
Після десятої ранку мене заберуть. Обіцяли навіть допомогти з вантаженням. Шкода, не з ранку. Але харчами перебирати не на часі: ще тиждень тому заради мене одного ці люди були згодні гнати «ГАЗель» до самого Києва, а тепер за ту саму ціну беруть у долю з іншим вантажем, що йде з нашої меблевої фабрики. Ризик зростає…
Як дасть Бог і дорога завтра пізно увечері я буду у Києві. І хоч це - тимчасово, бо туди-сюди мені ще їздити і їздити, як мінімум до серпня, це вже вагомий крок до стану «киянина». І нехай у столиці поки що нема ані квартири, ані роботи, сказати, що «їду у безвість» - не можна. У Києві на мене чекатимуть українці.
А ось у пана Ахметова, здається, майбутнього вже немає. Вирішивши вторгувати собі преференцій, він лише повторив помилку Януковича, який з якогось доброго дива подумав, що здатен обдурити Європу і Росію. Намагання урвати всюди зазвичай приводить до катастроф. Смішно бачити, як Ахметов побіг не у бік Москви, а до «клятих бендерівців». Вірно кажуть: «не плюй у колодязь».
До речі, давно пропонував усі вибори проводити через інет. І референдуми також. І основні опитування громадської думки з важливих питань у державі. Це серйозно обмежить права дегенеративної наволочі з одного боку і втілить неабияку економію бюджетних коштів для держави.
Складаю останні пакунки. Руки опускаються. Я розумію, що то діє підсвідомість, яка не бажає переїзду, тяжіє до цієї оселі у звичній системі координат. Але розум, подібно стрілці компаса, тримає обраний курс і налаштований рішуче… Меблі і побутову техніку продаватиму разом з квартирою. А ось кімнатні квіти, крім тих, що обіцяв матері - забираю. Хіба можна зрадити те, що повністю від тебе залежить? Спало на думку, а що брати, у разі, коли обсяг обмежити єдиною валізою? Стало лячно…
Після десятої ранку мене заберуть. Обіцяли навіть допомогти з вантаженням. Шкода, не з ранку. Але харчами перебирати не на часі: ще тиждень тому заради мене одного ці люди були згодні гнати «ГАЗель» до самого Києва, а тепер за ту саму ціну беруть у долю з іншим вантажем, що йде з нашої меблевої фабрики. Ризик зростає…
Як дасть Бог і дорога завтра пізно увечері я буду у Києві. І хоч це - тимчасово, бо туди-сюди мені ще їздити і їздити, як мінімум до серпня, це вже вагомий крок до стану «киянина». І нехай у столиці поки що нема ані квартири, ані роботи, сказати, що «їду у безвість» - не можна. У Києві на мене чекатимуть українці.