артхаусне грецьке "Ікло"
На перший погляд - картинка сімейної ідилії, нехай і трохи старомодної: брат і дві сестрички влаштували свято для батьків. Але що ви скажете,коли дізнаєтеся, що родина живе відлюдьками, садибу, оточену великим парканом, покидає лише батько сімейства, а діти взагалі ніколи не бачили світу за стіною?
Щоб вберегти нащадків від шкідливого впливу світу, батьки свторюють законсервоване середовище, покинути яке, згідно з сімейною "легендою", можна лише коли випаде твоє праве ікло. Чи ліве - неважливо. І от дітки бавляться в ігри, які стають все стрьомнішими, вчать слова за диктофонними уроками мами, згідно з якими "зомбі - це маленька жовта квіточка", вірять, що літаки в небі - іграшкові, а кішка - вкрай небезпечна істота, яку треба вбивати.
А потім, коли шльондра, яку привозять для уже доволі дорослого синочка, робить серйозний провтик, її роль починає відігравати Старша - дочка, звісно. І тут починається по повній програмі - і невмотивоване насильство, й інцест, і печальний фінал.
Відгуки д\о цього фільму, який був номінований на "Оскар" як кращий іноземний, всуціль негативні. Але після "Антихриста" я перестала зважати на відгуки. І не пошкодувала. Так, фільм стрьомний. Але, певно, не стрьомніший, аніж "Страна приливов". Тому дивитися його, думаю, варто. Звісно, тим, хто має стійку психіку:)