перший весняний

[vityska]

  Ловлю твій запах на своїй канапі.
  Сонце лоскоче за вухом, цьомає в лапи.
  Знову без тебе треба вчитися спати,
  Пити самотнє вино в березневій прокуреній кнайпі.
  В цій нереальній кімнаті під дахом
  Ми могли б жити, як первісні птахи,
  Вгості пускати квіткарок, дітей і монахів,
  Щоб змили змандровані ноги від пороху й праху.
  Дерего й глина поглинуть сліди і знаки...
  Де починається день і дива, побачимо зранку.
  І гратимуть пальці по тілу весняну сонату.
  І врешті повіриш, що можна так вічно кохати.

/так позитивно, шо аж самій дивно...ну але шо поробиш - весна)))/