"Українці в раю живуть, але самі того не знають", -
«У нас місто, у якому менше 300 тисяч населення, може ні на що не сподіватися», - ошелешує Сашко. Розказує, як на Брянщині, звідки родом батько, вимирають містечка і села (одне, повз яке зазвичай проїжджали, уже зникло не просто з карти, а й з лиця землі). Що у невеликих (близько 20 тисяч населення) містечках відсутня елементарна інфраструктура, а Інтернет - то взагалі незбагненна розкіш. І що у таких містечках зарплата у 200 баксів - це насправді дуже круто, бо більшість за сотню в місяць працює. Виняток становлять лише «нафтові» міста - нафтовики живуть непогано.
Говоримо трохи про западенців і «донецьких». З останніми Сашкові кілька разів випадало спілкуватися. Звісно, є серед них інтелектуали й про європейські люди, але є і такі, як із традиційних «помаранчевих» страшилок. Останні хвалилися, що в Донецьку тепер «жить харашо» - центр плиткою обклали, метро мають будувати. А ще пиво (мірило щастя для гопніка!) набагато дешевше. В Росії пляшка середненького пива у супермаркеті коштуватиме близько десяти гривень.
«Ви насправді не бачите, як добре вам живеться», - переконує Сашко, який щороку буває в Україні (має як порівняти динаміку). Каже, аби зрозуміти своє щастя, терба просто з’їздити в Росію. Не в Москву і не в Пітер (там ситуація зовсім інша), а у звичайне містечко, райцентр приміром. Після цього, впевнений він, Росія не видаватиметься таким собі Ельдорадо чи навіть ситою кормушкою.
Був час, Сашко хотів переселитися на Україну. Але тепер він робить зовсім інше - будує нормальні умови для української діаспори в Росії, вчить їх бути українцями. Це непросто, а в світлі останніх подій з українською бібліотекою у Москві, навіть небезпечно. Будь-який з’їзд чи конференцію можуть назвати антиросійською, розігнати її а організаторів - посадити. Попри те, Сашко планує організувати з’їзд української молоді в Росії, такий український молодіжний форум, запросити на нього урядовців з обох держав, представників СКУ (Світового конгресу українців). Каже, на це остання надія. Якщо не вдасться - отже не бути нашим діаспорянам в Росії.
Але, знаючи Сашка не перший рік, переконана - вдасться. А ми тут триматимемо кулаки - за нього і за наших російських українців.
З МОГО БЛОГУ НА САЙТІ ГАЗЕТИ: spr.net.ua/index.php
Говоримо трохи про западенців і «донецьких». З останніми Сашкові кілька разів випадало спілкуватися. Звісно, є серед них інтелектуали й про європейські люди, але є і такі, як із традиційних «помаранчевих» страшилок. Останні хвалилися, що в Донецьку тепер «жить харашо» - центр плиткою обклали, метро мають будувати. А ще пиво (мірило щастя для гопніка!) набагато дешевше. В Росії пляшка середненького пива у супермаркеті коштуватиме близько десяти гривень.
«Ви насправді не бачите, як добре вам живеться», - переконує Сашко, який щороку буває в Україні (має як порівняти динаміку). Каже, аби зрозуміти своє щастя, терба просто з’їздити в Росію. Не в Москву і не в Пітер (там ситуація зовсім інша), а у звичайне містечко, райцентр приміром. Після цього, впевнений він, Росія не видаватиметься таким собі Ельдорадо чи навіть ситою кормушкою.
Був час, Сашко хотів переселитися на Україну. Але тепер він робить зовсім інше - будує нормальні умови для української діаспори в Росії, вчить їх бути українцями. Це непросто, а в світлі останніх подій з українською бібліотекою у Москві, навіть небезпечно. Будь-який з’їзд чи конференцію можуть назвати антиросійською, розігнати її а організаторів - посадити. Попри те, Сашко планує організувати з’їзд української молоді в Росії, такий український молодіжний форум, запросити на нього урядовців з обох держав, представників СКУ (Світового конгресу українців). Каже, на це остання надія. Якщо не вдасться - отже не бути нашим діаспорянам в Росії.
Але, знаючи Сашка не перший рік, переконана - вдасться. А ми тут триматимемо кулаки - за нього і за наших російських українців.
З МОГО БЛОГУ НА САЙТІ ГАЗЕТИ: spr.net.ua/index.php