"Хлопчику, хлопчику..." - Оксана Забужко

[vityska]

Хлопчику, хлопчику, знято з підрамника
Полотна надій моїх юних - за гріш...
Твого обличчя глевка кераміка -
Все, з чого маю писати вірш.
Не цілування по темних скверах,
Не з мокрих прилавків березовий сік -
Я ж тепер вся в фешенебельній скверні,
Котрій наймення - «бальзаківський вік».
Хоч ти очима всю мене вимуч -
Хлопчику, хлопчику, це вже не те...
Я ж розжилася на власний «імідж»:
Мені вже троянди шлють у готель!
...Але з липучих вогнів ресторанних,
З високогір'я сяйних авансцен
Виношу, мов зяючу ніжну рану,
Твоє сире півдитяче лице,
Де вилиці - круто і губи - вперто:
Без жодної скази, аж вогке! -
а все ж
З таких проступає готовність на жертву,
Як внутрішній відсвіт майбутніх пожеж!
Стоять у зіницях засльозені свічі...
Ще ти зостався такий один:
Я упізнала тебе в обличчя
Пам'яттю генів і сновидінь.
Тремчу, неначе автокатастрофу
Раптом угледіла на бігу:
Такиймедальйонно ліплений профіль 
В юності міг би носити Богун! 
Ти ковтаєш клубок гарячий, 
Ти весь іще з борсань і мерехтінь... 
Хлопчику, хлопчику, я тебе бачу - 
Але не можу застерегти...(с)Оксана Забужко
Я выд цього вірша просто-таки кайфую. А як пісня "Сестер Тельнюк" він взагалі неймовірний


http://vkontakte.ru/note4327723_11513597