"Гарольде, чому в чашці плавають твої очі?!"

[vityska]

   Історія старої веселунки Мод і молодого меланхоліка Гарольда розпочинається на кладовищі, під звуки похоронного маршу. Він приходить сюди, бо лише в таких місцях, де відчувається руйнування і розклад (цвинтар, сміттєзвалище тощо) почувається комфортно. А вона роздає повітряні поцілунки покійникам і вірить, що люди не вмирають - вони перероджуються. Якщо ви думаєте, що п’єса «Гарольд&Мод» - про смерть, то ви помиляєтеся: це один з кращих уроків того , як треба радіти життю.


    19-річний Гарольд бавиться у самогубства, аби хоч якось привернути увагу «світської левиці», яку має сумнівне щастя називати матір’ю. А вона намагається знайти йому наречену. Дівчат Гарольд зустрічає теж винахідливо: то руку собі відріже, то харакірі зробить, то очі в чашку із чаєм підкине. Хоча не можна сказати, що від таких розваг почувається надто щасливим. Аж поки не стрічає до непристойності життєрадісну 79-річну Мод, яка насолоджується кожною хвилинкою життя, не зважаючи на умовності. Викопати на центральній вулиці міста деревце, взяти машину пастора, аби з’їздити до лісу, викрасти у зоопарку тюленя - для неї немає нічого неможливого. Як і закохати у себе юного Гарольда, аж так, що він їй освідчується. Правда, надто пізно: Мод виповнилося 80, а це, на її думку, найкращий вік для смерті.

Враження від вистави і спроба критики - тут: http://spr.net.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=859:---qq--q------q&catid=1:newsukraine