Помилка президента
11.08.2019
В інтерв’ю “Українській правді” Петро Порошенко визнав помилковою інформаційну стратегію своєї команди впродовж п’яти років президентства. Він також висловив припущення, що пересічний громадянин надто втомився від потрясінь останніх років та падіння рівня добробуту. Саме тому, вважає П’ятий Президент України, результати голосування виявилися не на його користь. Віддаючи належну шану політичним талантам Петра Порошенка, адже наразі в Україні сильнішого за нього політика немає, погодитися з ним важко.
З самого початку своєї каденції Порошенко визначив для себе головним ворогом Володимира Путіна. Боротьбі з ним П’ятий Президент України присвятив левову частку своїх організаційних, дипломатичних і політичних здібностей. Вважаючи РФ продуктом путінської влади, він боровся із сучасною Росією, щиро вважаючи, що перемога Порошенка над Путіним буде перемогою України над Росією. Але це ж очевидно не так.
Нинішня Росія і її офіційна політика не є продуктом Путіна. Ба більше, путінізм як корпоративна держава - теж не є втіленням путінських планів. Навпаки, сам Путін є продуктом омріяного росіянами фашизму. Він - фюрер мимоволі.
Свого часу, ображена підсумками Першої світової Німеччина не могла не породити Гітлера. Ображена розпадом СРСР і втратою республік-колоній Російська Федерація просто відкинула геть фіговий листок миротворця-інтернаціоналіста з ідеї великоросійського шовінізму і централізованої корпоративної держави. Правда, на відміну від міжвоєнної Німеччини, у Росії не було бодай короткого етапу тимчасової демократії. Навіть протистояння між Єльциним та парламентом 1993 року було лише боротьбою між двома формами диктатури: партійної та одноосібної. На квітневому референдумі росіяни просто обрали другу з них. Російський фашизм не з’явився із появою Путіна і не піде з його політичною чи навіть фізичною смертю так само, як нікуди він не подівся в СРСР, попри чехарду вождів і кульбіти “основної лінії партії”. Він не сконає, поки на теренах Росії є соціальний запит на фюрера, поки існує ідея “русского мира” і особливої історичної місії російського народу.
“Русский мир” в Україні - це, насамперед, не переосмислена спільна історія, пресловутий єдиний культурний простір, безліч штучно створених радянською пропагандою символів. Викривлення історії Другої світової війни, сором’язливий “інтернаціональний борг”, романтизація радянської армії і спецслужб - усі ці численні штірліци, майори віхрі з панфіловцями - і досі не просто труять мозок українців, а є невід’ємною частиною їхньої свідомості. “Русский мир” був і є головним супротивником України. Саме він здолав Петра Порошенка і “Європейську солідарність” на минулих виборах. Технології, про які так багато говорять тепер, лише обслуговували цього ворога.
П’ятий Президент України сконцентрував свою увагу на персоналізованому ворогові та залишив боротьбу з ворожими ідеями суспільству. Не можна сказати, що воно було ним зовсім покинуто напризволяще. З рук Порошенка та його команди воно отримало закони про декомунізацію, мовні квоти, безвізовий режим з європейськими країнами, постанову РНБО про блокування низки російських каналів пропаганди. Втім, новачку мало отримати зброю - без кваліфікованих інструкторів та досвідчених сержантів вона так і залишиться шматком металу. Суспільству-новаку цього бракувало після Революції Гідності, бракує і зараз. А головне: цими інструментами можна лише трохи посунути “русский мир”, зупинити його метастази, але знищити його неможливо. Ідею можна перемогти лише альтернативною ідеєю.
Чи було це помилкою? Чи міг Петро Порошенко запропонувати таку ідею суспільству? Вочевидь, ні. Максимум, що він здатний був зробити - це визначити тактичні цілі у боротьбі за незалежність України. Він зробив навіть більше: не лише визначив цілі, а й створив умови для їх досягнення. Завдання народити загальнонаціональну ідею лежить на нації - лідери лише формулюють та артикулюють її потім. Путіну пощастило - його ідея стара, як Росія. Порошенку не поталанило - йому не було що артикулювати, адже українське суспільство власне завдання поки що не виконало, а більшість його і досі живе в “русском мире”, іноді навіть не усвідомлюючи цей факт.
Володимир Саркісян
http://rakurs.odessa.ua/pomilka-prezidenta/?fbclid=IwAR1tGJiucORAoZelTb0tc46PQfQRWTn7QiIu7y1YLHRc8Wr1063xw5831fE