Німецькі танки для ЗСУ - чому все так складно
Anton Pavlushko
Німецькі танки для ЗСУ - чому все так складно
Доволі дивно читати в українських ЗМІ, що німецькі танки ось-ось приїдуть в Україну. Мені здається, що в цьому питанні треба набратись терпіння. У нас в пресі курсує ціла купа міфів про німецькі танки. Коли після кожної такої віртуальної обіцянки, нам танки не приходять. Тоді приходить зрада. А німці... ну як завжди, що ж з них взять?
Отже, почну дещо здалеку. Вже давно в ЄС ходить ідея створення єдиної армії. Ідея ходить давно, багато хто про це говорить, але загалом всі такі пацифісти, тому це тільки ідея. Тим не менше будь-який геополітичний проєкт без армії не працює. Особливо видно це стало під час війни Росії проти України. Вже давно намагаються поставити на ноги прикордонну службу ЄС Frontex, але навіть там поки що воно не дуже працює. А ще хочеться більше (геополітичної) незалежності від США і грати на рівних з Китаєм.
ЄС створив би залюбки єдину армію, якби було чим її озброїти з власного виробництва. Найлегше купити для армії всю зброю у США, але ЄС грає у свою геополітичну гру, тому потрібна своя зброя. Тому все більше проєктів в оборонці зав'язані на декілька країн ЄС. Для прикладу Airbus - французько-іспансько-німецький проект. В тому ж IRIS-T SLM залучені одразу декілька країн ЄС.
З 2012-го року німці та французи працюють над проєктом нового танку для власних армій - Main Ground Combat System (MGCS), який десь після 2035-го року повинен замінити танки у двох найбільших арміях ЄС. Згодом на нього повинні пересісти інші країни ЄС та союзники. Проєкт дуже тривалий, який запланували ще до анексії Криму. Дещо інтенсифікували після 14-го року, але поки що нічого не ясно. Раз на рік про проєкт пишуть у ЗМІ, що, мовляв, десь щось не встигають чи планують почати наступний milestone.
Сьогодні Бундесвер (не) воює на танках Leopard 2 різних модифікацій. У 90-ї Бундесвер скорочували з 600 тисяч військових у 90-му році до умовних 180+ тисяч в останні роки. Скорочували велику кількість частин, дарували купу техніки НДР, продавали країнам-партнерам техніку ФРН, аж тут війна 14-го року... Довелось швидко збільшувати кількість танків з 240 до 320, викупаючи назад з баз зберігання у виробників. Але навіть ці машини поступово треба буде міняти на MGCS. Тобто особливого сенсу виробляти велику кількість нових-старих "леопардів" нема, бо тоді нема сенсу в проєкті MGCS, або з ним можна не поспішати. Отже, якось треба дотягнути з цими "Лео" 2 до виходу на ринок MGCS - нагадаю, мова йде про 2035+ рік. Потім поступово переозброїти Німеччину-Францію, далі всіх активних користувачів "Лео" 2. Всі зі старих Лео-1 пересадити на старі Лео-2 і так по колу.
Проблема в MGCS, що його все-таки доведеться допиляти, щоб було чим переозброювати власну армію + конкуренти не сплять від американців до південнокорейців, а ще хотілось би пересадити британців з Challenger 3 (хоча він теж по факту німецький) на MGCS. Але тут Путін двинув війська на Київ, і всі ці гарні плани довелось корегувати.
Поляки швидко передали свої танки Україні, замість цього купили уживані в американців та нові в корейців. З німцями якось швидко не домовились - ось тут вже дещо просіли майбутні продажі німецьких танків 🙁 Чехи та словаки віддали свої Т-72 та Т-55 Україні, замість цього отримали якусь частину "Леопардів" 2A4 (15+15) з запасників виробників - навіть тут ця угода триватиме не один рік. Тобто в цій чехо-словацькій угоді мова йде сукупно всього про батальйон "Лео", але навіть це тут перемовини тривали цілий рік. Зі словаками остаточно домовились тільки пару тижнів тому.
В свою чергу частина "Леопардів" самого Бундесверу існує на папері. В реальності тільки частина з них може бути залучена в бойових діях. "Паперова" армія? Не без того, бо ніхто не планував воювати.
Зрештою, скільки танків хотіла б Україна? Залужний пише про 300 штук для відновлення статус-кво на рівні 23-го лютого. Такої кількості танків нема в робочому стані навіть в самому Бундесвері. Передати Україні батальйон-два власних танків, значить треба фактично скоротити власні декілька батальйонів.
Можливо треба просто виробити швидко декілька сотень танків? В тому той справа, що швидко це не відбудеться. Поставте себе на місце німців - а що, як війна завершиться через місяць? А хто за них буде платити? А яку комплектацію виробляти - надсучасну 2A7? А чи можна взагалі виробити щось рівня 2A4/2A6 чи вже мова йде тільки про версію 2A7? Хм... Ми б вам залюбки віддали наші старі 2A4/2A6/2A7, а самі б пересіли на MGCS, але він буде після 2035-го року.
Але вихід є. Ну не так щоб вихід, але варіант. При скороченні Бундесверу у 90-ті купа старих "Леопардів" різались на метал, продавались та виводились з активного вжитку Бундесверу. Лео-1 - це розробка ще 50-х, яку виробляли з 60-х до 84-го року. Постійно модернізували, остання версія Leopard 1A5 була на озброєнні Бундесверу аж до 2003-го року. Після цього 600-700 останніх Лео 1 почали впарювати партнерам - частина опинилась у греків, частина у турків, частина в музеї, частина на складах зберігання виробників.
І ось пройшло 20 років і раптом про ці танки знову згадали. В пресі пишуть, що загалом мова може йти про 150 останніх Лео 1 - це дуже оптимістично. Rheinmetall ще на початку війни радісно говорив про 50 таких танків, які можуть поставити "хоч через 6 тижнів" - для них це буде угода року, бо куди їх ще дівати? Через півроку написали про десь 80 Лео 1 з баз зберігання + ще 30 з навчальних центрів Бундесверу, де їх використовують як цілі. Тобто не густо.
Звичайно можна почати домовлятись з греками про передачу Україні Лео 1 в обмін на модернізацію старих Лео 2 та закупівлю нових Лео 2, але тоді не впарити нові Лео 2 їх суперникам туркам. І навпаки. А ще треба десь взяти купу запчастин для старих леопардів та амуніцію до них. А ще так може виявитись, що на полі боя почнуть пачками горіти в активних боях, що старі Лео 1, що нові Лео 2 різних модифікацій (як це було в Туреччині проти курдів та ісламістів). Одна справа продавати зброю в країни, які нею точно не будуть воювати та використовують як зброю, застереження проти хтивих сусідів. Інша справа вивантажити техніку фактично на поле бою.
Звичайно, загалом німцям хотілось би пересадити ЗСУ на німецькі танки, потім їх декілька разів модернізувати, продавати для них набої, а самим пересісти колись пересісти на MGCS, а потім колись поступово пересадити на них європейську армію та ЗСУ зразка 2040-го року, яка тоді можливо стане частиною армії ЄС. А ще бажано було б отримати за це живі гроші з російських репарацій. Це все-таки мрії на десятиліття наперед, а насправді вирішувати треба щось зараз.
В українській пресі почали обговорювати переказ розмови (всього лише) радника президента США з нацбезпеки Джейка Саллівана з німецьким колегою Йєнсом Пльотнером, що, мовляв, США не проти постачання Україні Лео 2. Мабуть, десь в кулуарах вони обговорювали цю тему, і щось таке прозвучало. Частина преси розкрутила це ледь не як наказ німцям поставити Україні Леопарди, частина - як сигнал Берліну це зробити. Так чи інакше, але так само можна сказати, що Берлін не може заборонити США передати Україні F-35.
Цю новину почали коментувати німецькі політики. Доволі "проблемна" міністерка оборони від правлячих соціал-демократів Крістіне Ламбрехт (SPD) тут нічого не може додати - їй посада дісталась по партійній квоті, до армії вона не має ніякого відношення. Представники заводів-виробників залюбки передали б все хоч завтра, щоб позбутись старих запасів.
Представники правлячих зелених (від яких нічого не залежить, бо у них нема силового блоку) на словах за постачання Україні всього, бо знають, що зробити це важко, і в кінці вони зможуть вчергове пожурити недолугих соціал-демократів. А ось представник ще одних коаліціянтів вільних демократів в парламенті Марі-Агнес Штрак-Ціммерман (FDP) за постачання, вона розбирається у військовій справі більше за Ламбрехт, але посада їй не дісталась, бо силовий блок пішов до соціал-демократів. Опозиціонери з християнських демократів будуть палко критикувати велику правлячу коаліцію, бо їм нічого іншого в опозиції не лишається. Але кожен коментар якогось німецького політика у нас будуть перекладати без контексту та робити або 100% зраду, або 100% перемогу.
Але час йде, а німецькі танки в Україну все не їдуть, щоб там не писала преса та не казали українські чиновники. Здавалось би страшенна зрада, але в реальності все набагато складніше. Постачати нема чого, не зрозуміло що і не зрозуміло як.
Facebook post