У день космонавтики московського патріархату пропоную вам кілька зауважень з цього приводу.
Володимир Саркісян
У день космонавтики московського патріархату пропоную вам кілька зауважень з цього приводу.
- ООН оголосило 12 квітня Міжнародним днем польоту людини в космос зовсім не у 1961. І навіть не у 1962. А... Резолюцією A/RES/65/271 від 7 квітня 2011 року. Можете лише здогадуватися, скільки Газпромівських грошей і кому саме відвалила "наступниця СРСР" за цю нікчемну постанову.
- Таке зволікання із призначенням "свята" аж ніяк не пояснюється пресловутою "русофобією", адже Всесвітній тиждень космосу, який узагальнив світові традиції святкування космічних досліджень, був встановлений тією ж ООН ще у 2000 і святкується з 4 по 10 жовтня. В останній день Всесвітнього тижня у 1967 році набрав чинності "Договір про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла". А першим днем була обрана дата радянського запуску першого сателіта Землі у 1957 році. Отже, нічого екстраординарного у польоті Гагаріна світ не вбачав впродовж принаймні 50 років.
- Те, що Гагарін не садився у спускному апараті, а приземлився окремо на парашуті, і так само вчиняли всі екіпажі "Востоків" особливим секретом не було. Про це писав, зокрема, генерал Каманін у "Закритому космосі" - своїх мемуарах-щоденнику. Повністю книжка була опублікована у 1992. Каманін зізнавався у тому, що приземлення Гагаріна окремо від корабля намагалися приховати заради реєстрації рекорду і той навіть отримав медаль ФАІ (Міжнародної федерації повітроплавання). Але вже півроку потому та сама ФАІ відмовилася реєструвати рекорд Титова саме з причин його приземлення на парашуті. Рекорд Алана Шепарда, натомість, був зареєстрований. До речі, ще перед польотом Гагаріна, Каманін наполягав на запрошенні на старт міжнародних експертів з ФАІ і журналістів. Його підтримав Корольов, але Келдиш і маршал Москаленко були проти.
- Перші радянські знімки з космосу на Землю привіз тільки пілот "Востока-3" Ніколаєв. Знімки були зроблені на звичайну фотокамеру в ілюмінатор "з рук". Чому так, можна лише здогадуватися: з того ж щоденника Каманіна ясно, що перші вправи з відв’язування пілота від крісла були заплановані лише для Ніколаєва і Поповича. І Гагарін, і Титов були просто піддослідними собачками: хоча програмою і було передбачено ручне управління спуском у разі відмови гальмівних двигунів, але цей варіант був додатково заблокований "логічним замком". Думаю, що це брехня - ніякої можливості керувати спуском у перших пілотів не було.
- Гагаріним "не влучили" на заплановану орбіту. Корабель перелетів майже 30 надлишкових кілометрів і вийшов на більш високу орбіту. Це зайвий раз доводить "переваги" радянської техніки і, до речі, математики, якою совок так пишався.
- Астронавт Джон Гленн, на відміну від радянських пілотів, не мав на борту окремого парашуту. Його приземлення поза капсулою "Меркурі-6" не передбачалося взагалі. "Меркурі" не мав і двигунів м’якої посадки, а його гальмівна установка працювала менше часу за ГДУ "Востоків", отже перевантаження на астронавтів під час повернення було суттєво вищим (астронавти тренувалися до 16g. космонавти - до 12g). На капсулі Гленна під час повернення не відокремився відсік гальмівної установки, але капсула приводнилася без суттєвих проблем.
- Радянські апарати "Союз" хворіли на хронічний невідстріл відсіку приладів від спускного модулю, внаслідок чого відбувалося закручування стропів парашутної системи і схлопування куполу. Так, зокрема, загинув пілот Комаров. Те саме ледь не коштувало життя космонавту Волинову. Однак жодного механізму примусового відокремлення відсіку або якогось іншого шляху стабілізації апарату з невідокремленим відсіком не було і не розроблялося.
- Кораблі "Восток", зокрема і пілотовані, були споряджені системою автоматичного підриву у разі приземлення не на території СРСР. А космонавти були озброєні пістолетами.
- Станом ще на середину 1962 року американці вивели на орбіту 86 сателітів. СРСР на той час мав лише 21 успішний запуск штучних супутників, враховуючи і той примітивний "біп-біп", який зійшов з орбіти на 90 день після запуску. Отже радянські ВПС всерйоз планували створити ескадру "космічнипх винищувачів" з 10-12 кораблів "Восток", озброєних авіаційними гарматами, щоб збивати сателіти супротивника. Політ двох кораблів "Восток-3" і "Восток-4" був саме імітацією "перехоплення" чужого корабля.
Ось такі "зоряні війни".
Facebook post