хоч ти і всім факам фак, ми все ж вирвались з-під твоїх пут і рванули до Києва.
почалося з чудового, хвала Богу, нереалізованого провтику з потягом, бо так би і залишились на пероні, вдивляючусь у вікна нашого вільного купе, ну що ви хочете, як то СЕМЕРО бабів-юристок їде)
вирвалися.
по-іншому це не назвеш.
відчули зовсім інше ставлення до студентів, відчули -повагу і розуміння.
чого в нас, на жаль, нема.
Академія адвокатури України....мо" туди в магістрат рванути?.
новий об"єкт роздумів.
офіціоз-офіціозом, але моя сімка: Льова, Христуня, Олька, Талька, Куся і Солька- ета шота з чємта))...
насміялися, надурачились, накричалися...аж нас по новинах показували...
а якщо моментами:
"сіро-рожевим Дніпром на пішоходному мості, співаючи "Не питай" і мокнучи під тим дощем, весняним, тим, що збуджує вже запахом і ошарілою краплею на скроні....і ДМШ №4, голосом тієї маленької птасі, що підспівувала собі під етюд на клавіатурі, смаком яблучших гранул, що пропускали сонячне проміння в парку сучасної архітектури, що цілком спроможний змагатися з паркои Гауді..."
в.е.с.н.я.н.о.