хах,ми з Гарбузом нині на одній хвилі)
шо одна,шо інша тішаться стосовно "свободи" і її складових.
це неймовірно.
бути з собою.самій.
і
нікому ні звітности,ні пояснень...часу і так як киця плаче,а тут ще потрібно його виколупувати для "когось",коли і на себе його нема.
вкотре ловлю себе на думці ,що хочу жити сама...от зараз.-сама вдома.можу подзвонити,тусу зібрати-5 хвилинне діло.а не хочу...бо можу дозволити собі мовчати.можу дозволити ходити собі вдітою-роздітою,..підспівувати своїй Норі...їсти вперше за півроку після 8...
це розкіш собі так "кайфувати",бо знаю,що завжди зможу набрати і поревіти Ясі,визвіритись Сянці,пожалітися Білці...за решту взагалі мовчатиму..бо пальців шкода.
але.мені добре самотою.
я виключаю телефон,закриваю всі соцмережки і тихо-тихо дякую Богу,що все спокійно.що всі живі-здорові.
у висновку:не хочу ніяких відносин-зустрічань-зобов"язань.не хочу.
одні кажуть-дурнувата,не знаєш,що то таке,коли тебе гріють-обнімають-цілують.
відповідаю-знаю.рік "зналася".
інші.навпаки-підтримують.
я записую своє серце на секцію плавання і поки воно КМС не здасть нікому і нічому його не віддам.
ми "блошизмом" не займаємося,що скакати від обійм до інших обійм.
я вірю в долю.вірю в Єдину Любов до смерті і вірю в майбутнє.
наївно?по-дитячому?фільмів передивилася?книжок перечиталася?-мож бути.але мені так комфортно.
одні казали "мені не потрібно половинки-я цілий народився"...назву це так.до пори до часу.
я просто вимучена тим ,що було,бо його було не мало...і воно не було поверхово.
отже.
на КМС!)