...кожен має свою ознаку самотности.
хтось розраджується алкоголем.хтось в інших тілах шукає забуття...а я собі знайшла крайню стіну вдома.
так і живимо.опершись на стіну тим місцем,де колись ,як думалось,виросли крила.
зате вона мовчить і слухає.вона міцна і тримає,не зважаючи на місце.час.аспекти.мову.(с).
а ще на неї можна навішити всього різного.себто спогади,у вигляді шпалер...надії,мов вазони...і дзеркало-як самобутність.
ну що ж.
моя стіна облізла.обдерта.нешпакльована.
але вона стоїть.
не зронивши ні слова.