Поїдемо.

[vitrjana]

ще трішки, милий, зовсім крихітна частина життя нам залишилась, аби перетерпіти. Ми сильні і ми разом дихатимемо переспілим нектариновим повітрям і  я збиватиму засолонене кульки з твого підстрижено волосся.так як я люблю, по-літньому, коли я чурхаю тебе за вухом і твоє жорсткувате, колись закарамелине у своїх кучерях, волосся знову і знову викликає в мене оп'яніння від дотиків.
ти готуватимеш сніданки, свою коронну яєшню на помідорах, а я чавитиму помаранчі для соку.
звісно, як без цього, в мене обгорять плечі і ми купимо найдорожчу та найзапашнішу  каву, яка є в місті.
а снідати ми будемо лише на терасі, а тераса неодмінно вкутана буде пальмовим віттям і дивитимиться заздрісно на море, чуєш, на оту бездонну глибу спокою і миру, яка нам снилась з лютого.
і я реготатиму від того, як камінчики тиснимуть тобі під ребра і утворюввтимуть химерні малюнки. Неодмінно візьму свого вигорілого червоного капелюха з широкими полями, ну а носити його будиш ти
звісно, як без цього.
І матимемо смішні полоси від неправильної засмаги, бо не думатимемо про правила
і купуватимемо біле вино, яке спокусливо утворюватиме каплі по склянці, а спокусливою буде не вона.
а ще ти даруватимеш мені морозиво, коли я буду злосною і є кусатиму тобі щоранку плечі.

так буде, неодмінно, неоціненний мій. Ще лиш трохи потерпіти.