как думали.

[vitrjana]

ми самотні з своїми цілями і мріями.
ми загублені поміж впевненості і цинізму інших.
ми втрачені для себе і всіх.
ми починаємо розуміти істинне, коли втрачаємо можливість дозволити собі жити.

так важливо, інколи дозволити собі поплакати, виключити сприйнятття і адекватність.

перезимувати б.

невеличкий фото-звіт по місті, яке є посмішкою Бога, але водночас розраховане на таких наївних панянок, які за невеличку кількість пармезану вивалила величку суму грошей.

і кожне місто, мов людина, зовнішність-то різна, а з середини - все ж тойзалишок минувшини, коти і обдерті спомини про барви.




н