І корінь згнив, і яд в гілках....
І корінь згнив,
і яд в гілках,
Став покручем
старий мій сад.
Добро родило - сумував,
а не родило, я скакав.
Волав, горлав від щастя я,
що вже не буде вороття
на ту межу, на ті лани,
де газди ми, а не пани.
Де брат за брата, всі рідня,
де кат був катом, тлею тля...
І крик почули небеса;
де правда була - словеса,
а щастя то тепер товар,
а воля - закордону дар...
А істина? А де душа?
У саді тім, де та межа.
Де брата свого зрадив я,
Між нами чорноти рілля.
Він став багатим - я не вмер,
та щось згубили ми тепер.
В душі неспокій, в серці яд.
Я знаю і у тебе - брат.
Міщанський дух в моїм саду.
Згорю я в пеклі - ти в аду.