СтаніславІв.
Маленьке місто - мій СтаніславІв,
Тебе люблю я, не за велич і поставу!
Не Київ ти, не гордовитий Львів,
провінціяльна ти моя Оттава.
Весь час в історію втікаєш;
то Віслою пливеш,
то за Збручем блукаєш,
То в синагозі свого бога вихваляєш,
а то мольфара прославляєш…
Спинись на мить, не поспіваю за тобою я,
я лиш тебе узрів, а ти втікаєш.
Живе у кругообігу чужих заслуг місцевий люд,
Не рідний він тобі, хоч і не ворог, не загарбник,
Вже Магдебурзький марш фальшивить, як етюд,
Котрий виконує села далекого свинарник.
З тобою ми тепер - два мізантропа,
Тобі не личить вишивки лиштва.
Глузує з нас обох стара Європа,
І гордовито посміхається Москва.
2015рік