potato-eaters
багато обличч. Чорні, обвітрені, припухлі, з синцями, шрамами, гнилими зубами. Неможливо напевно визначити вік, то здається років 40 -50, то щось-таке прогляне - і не більше тридцяти. Прокурені, тріскучі голоси, хто старіше - сиплі від дня говоріння з покупцями. Це вечір на базарчику біля кінцевої станції метро. Десь після 20ї години. Час-пік вже зійшов, пасажирів мало. Обличчя пакують свій нехитрий крам але все-таке повторюють зазубрені за місяці й роки слогани, сподіваючись вас зацікавити.. Процентів 80 вже хильнули по чарці чи більше за ще один важкий день. Щось продали, якось відбились від ментів,, на харч вистачить. На деяких обличчях вже вгадується цироз з панкреатитом, на деяких каміння в нирках.
Не обов'язково спиваються від самого бажання. Зимою на морозі без водки довго не постоїш. За 4роки вже одне покоління базарників вже точно змінилось на цьому невеличкому п'ятачку біля метро.
у вечірньому тьмяному світлі їх обличчя схожі одне з іншим, як потерті купюри різних валют..