Нахлинуло...

Feb 03, 2015 12:55

Вже другий день накриває хвиля.
Хвиля думок, хвиля емоцій...
Я не один такий, який знову собі каже, чому?
Чому я вважав що час безмірний, чому я вважав що його ще вистачить та я знайду час...
Але ж ні...
Час спливний, дуже стрімко спливний...

Начебто нічого страшного не трапилось, в межах краіни нічого страшного.
Так, знову хтось потрапив в аварію та й загинув.
Але ж чому, не зважаючи на те що в країні війна, ця трагедія на 86 километрі траси Кривій Ріг - Кіровоград, вмить поставила країну в ступор.
Вмить країна зупинилась, ні, то не є правда, такого не могло статися, ні, тільки не з ним...

А потім, через деякий час, країни пролилась сльозами та запалала свічками...
Країна зрозуміла що сталося неминуче...
Й знову, й знову багато хто задавався питанням, чому, чому я вважав що вмене ще досить часу для зустрічи з ним...?

Дивлячись як люди плачуть, плачуть в прямому ефірі на ТБ.
Не ховають себе та своїх емоцій, ти розумієшь що то була за людина...
Ти починаєшь розуміти...
Розуміти те, що виходить цей хлоп робив правильні речі, що він не даремно був на цьому світі.
Ти розумієш що він є 100 відсотковим чоловіком...
Чолов'яга з великоі літери...

мысли, Кузьма, моё, думки, Кузьма Скрябін

Previous post Next post
Up