(no subject)
За останні 2 тижні я ознайомилась з трьома творами модерної творчості, які мене вразили:
1. Гаррі Потер - він таки вижив і в нього троє дітей (цей факт ну ніяк не вкладається у мене в голові), а тут ше й виявляється, що Дамблдор - гей. Ну нафіга у таку добру казку тулити гея, вони ітак вже всюди, вони керівники найбільших рекламних холдингів, вони танцюють у танцях з зірками - 3, називають себе гарячими грузинськими парнями, які приїхали сюди шукати собі наречених, ага наречених-хлопців.
2. Духless - книжка, яку мені розрекламував один старий львівський знайомий, книжка, яка заставляє подивитись і на власне життя і на життя людей навколо з доброю долей цинізму. Єдине, що не до кінця зрозуміло, це та пустота яка виникла після прочитання книги. Ні це не та втрата частинки твого нового світу, яка виникає на фініші фентезі, це пустка яка стосується тебе реального, твого життя, життя яке бездушне.
3. 12 - просто мега фільм, передати усе, що переживаєш за його переглід просто нереально і, думаю, в кожного воно індивідуальне. Тут не так важливий сюжет, тут важливасама гра акторів і та сотня сюжетів, яке переплітає весь фільм. А на фоні останнього "шедевру" Кіри Муратової, який я мала необережність переглянути 2 тижні тому, фільм просто вражає всоєю душевністю і близькістю (по-духу) до глядача.
Усі три твори рекомендую, вони варті вашої уваги:)
Я очима Мака. Просто якийсь суцільний поп-арт
1. Гаррі Потер - він таки вижив і в нього троє дітей (цей факт ну ніяк не вкладається у мене в голові), а тут ше й виявляється, що Дамблдор - гей. Ну нафіга у таку добру казку тулити гея, вони ітак вже всюди, вони керівники найбільших рекламних холдингів, вони танцюють у танцях з зірками - 3, називають себе гарячими грузинськими парнями, які приїхали сюди шукати собі наречених, ага наречених-хлопців.
2. Духless - книжка, яку мені розрекламував один старий львівський знайомий, книжка, яка заставляє подивитись і на власне життя і на життя людей навколо з доброю долей цинізму. Єдине, що не до кінця зрозуміло, це та пустота яка виникла після прочитання книги. Ні це не та втрата частинки твого нового світу, яка виникає на фініші фентезі, це пустка яка стосується тебе реального, твого життя, життя яке бездушне.
3. 12 - просто мега фільм, передати усе, що переживаєш за його переглід просто нереально і, думаю, в кожного воно індивідуальне. Тут не так важливий сюжет, тут важливасама гра акторів і та сотня сюжетів, яке переплітає весь фільм. А на фоні останнього "шедевру" Кіри Муратової, який я мала необережність переглянути 2 тижні тому, фільм просто вражає всоєю душевністю і близькістю (по-духу) до глядача.
Усі три твори рекомендую, вони варті вашої уваги:)
Я очима Мака. Просто якийсь суцільний поп-арт