О защите чести, достоинства и деловой репутации
Как адвокат я часто выступаю в спорах о защите чести, достоинства и деловой репутации. И бываю с разных столрон баррикад. Да, адвокатская этика это позволяет с некоторыми оговорками. =) Но я сейчас не о том.
Нашла хороший материал моей коллеги-юриста. Речь идет о спорах и претензиях к СМИ. Материал достойный и с юридической точки зрения грамотно преподнесен. Весьма рекомендую для прочтения и использования всем гениям от топора пера.
И вот собственно сам материал (на национальном языке, как в оригинале)
Позови про захист честі, гідності та ділової репутації
Останнім часом кількість судових позовів про захист честі, гідності та ділової репутації до газет. Частіше за все такі позову супроводжуються вимогою відшкодування моральної і матеріальної шкоди позивачеві. В більшості випадків ці позови відхиляється, або позивачеві присуджується досить символічна сума і вимога до газети спростувати інформацію. В будь-якому випадку - судовий розгляд річ неприємна і почати займає досить багато часу. Що потрібно враховувати при написанні матеріалів журналісту і редактору, щоб не потрапити в таку неприємну ситуацію?
1. Ім’я особи, що фігурує в матеріалі. Найкращий варіант - вказувати тільки одну літеру імені (як то А. В. або С.), або (у самому крайньому випадку) обмежуватися самим іменем (Олеся, Станіслав). Справа в тому, що ім’я особи повинно використовуватися лише за її згодою (відповідно до ст. 296 Цивільного кодексу України). Виняток становить згадування імені особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо)
Взагалі, відповідно до ст. 28 Цивільного Кодексу України ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
2. Пам’ятайте, негативна інформація завідомо вважається недостовірною (ст. 277 Цивільного кодексу України) і її розповсюдження дає змогу потерпілій особі звертатися за захистом своїх прав, в тому числі вимагати відшкодування моральної і матеріальної шкоди. Основною інформацією про особу є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (ст. 23 Закону України «Про інформацію»). Проте, відповідно до частини третьої статті 302 Цивільного кодексу України вважається, що інформація, яка подається посадовою, службовою особою при виконанні нею своїх службових обов’язків, а також інформація, яка міститься в офіційних джерелах (звіти, стенограми, повідомлення засобів масової інформації, засновниками яких є відповідні державні органи або органи місцевого самоврядування), є достовірною. Фізична особа, яка поширює таку інформацію, не зобов'язана перевіряти її достовірність і не відповідає у разі її спростування.
3. У випадку, коли позов таки подали, майте на увазі, що сам факт завдання моральної шкоди потрібно доводити, а також надавати обґрунтування сумі відшкодування. Взагалі-то такі дані більш-менш об’єктивно можуть надавати експерти, які проводять судово-психологічну експертизу.
Є також можливість провести за допомогою експерта психологічно-лінгвістичну експертизу для доведення того, чи справді дані вирази чи дана інформація може спричинити моральну шкоду.
4. Перегляньте суму державного мита, який заплатив позивач, особливо при колективному позові. У випадку, коли сума держмита перерахована неповністю, це є підставою для відхилення судового позову.
5. Відповідно до ч. 2 ст 49 Закону України «Про інформацію» органи державної влади, органи місцевого самоврядування як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати по суду лише спростування недостовірної інформації та не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Проте, це не позбавляє посадову особу органу державної влади чи органу місцевого самоврядування права на захист честі, гідності та ділової репутації у суді.
До того ж ч.4, 5, 6 ст. 17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» зазначає, що у разі розгляду судом спору щодо завданої моральної (немайнової) шкоди між журналістом або засобом масової інформації як відповідачем та політичною партією, виборчим блоком, посадовою особою (посадовими особами) як позивачем суд вправі призначити компенсацію моральної (немайнової) шкоди лише за наявності умислу журналіста чи службових осіб засобу масової інформації. Суд враховує наслідки використання позивачем можливостей позасудового, зокрема досудового, спростування неправдивих відомостей, відстоювання його честі і гідності, ділової репутації та врегулювання спору в цілому. З урахуванням зазначених обставин суд вправі відмовити у відшкодуванні моральної шкоди.
Умислом журналіста та/або службової особи засобу масової інформації є таке їх/її ставлення до поширення інформації, коли журналіст та/або службова особа засобу масової інформації усвідомлювали недостовірність інформації та передбачали її суспільно небезпечні наслідки.
Журналіст та/або засіб масової інформації звільняються від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, якщо суд встановить, що журналіст діяв добросовісно та здійснював її перевірку.
Конончук Анжела
юрист Асоціації Видавців Періодичної Преси
Если Вы в результате незнания/слабого знания укр.языка не поняли что-то или не уловили смысл - спрашивайте, поясню.
Нашла хороший материал моей коллеги-юриста. Речь идет о спорах и претензиях к СМИ. Материал достойный и с юридической точки зрения грамотно преподнесен. Весьма рекомендую для прочтения и использования всем гениям от топора пера.
И вот собственно сам материал (на национальном языке, как в оригинале)
Позови про захист честі, гідності та ділової репутації
Останнім часом кількість судових позовів про захист честі, гідності та ділової репутації до газет. Частіше за все такі позову супроводжуються вимогою відшкодування моральної і матеріальної шкоди позивачеві. В більшості випадків ці позови відхиляється, або позивачеві присуджується досить символічна сума і вимога до газети спростувати інформацію. В будь-якому випадку - судовий розгляд річ неприємна і почати займає досить багато часу. Що потрібно враховувати при написанні матеріалів журналісту і редактору, щоб не потрапити в таку неприємну ситуацію?
1. Ім’я особи, що фігурує в матеріалі. Найкращий варіант - вказувати тільки одну літеру імені (як то А. В. або С.), або (у самому крайньому випадку) обмежуватися самим іменем (Олеся, Станіслав). Справа в тому, що ім’я особи повинно використовуватися лише за її згодою (відповідно до ст. 296 Цивільного кодексу України). Виняток становить згадування імені особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо)
Взагалі, відповідно до ст. 28 Цивільного Кодексу України ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
2. Пам’ятайте, негативна інформація завідомо вважається недостовірною (ст. 277 Цивільного кодексу України) і її розповсюдження дає змогу потерпілій особі звертатися за захистом своїх прав, в тому числі вимагати відшкодування моральної і матеріальної шкоди. Основною інформацією про особу є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (ст. 23 Закону України «Про інформацію»). Проте, відповідно до частини третьої статті 302 Цивільного кодексу України вважається, що інформація, яка подається посадовою, службовою особою при виконанні нею своїх службових обов’язків, а також інформація, яка міститься в офіційних джерелах (звіти, стенограми, повідомлення засобів масової інформації, засновниками яких є відповідні державні органи або органи місцевого самоврядування), є достовірною. Фізична особа, яка поширює таку інформацію, не зобов'язана перевіряти її достовірність і не відповідає у разі її спростування.
3. У випадку, коли позов таки подали, майте на увазі, що сам факт завдання моральної шкоди потрібно доводити, а також надавати обґрунтування сумі відшкодування. Взагалі-то такі дані більш-менш об’єктивно можуть надавати експерти, які проводять судово-психологічну експертизу.
Є також можливість провести за допомогою експерта психологічно-лінгвістичну експертизу для доведення того, чи справді дані вирази чи дана інформація може спричинити моральну шкоду.
4. Перегляньте суму державного мита, який заплатив позивач, особливо при колективному позові. У випадку, коли сума держмита перерахована неповністю, це є підставою для відхилення судового позову.
5. Відповідно до ч. 2 ст 49 Закону України «Про інформацію» органи державної влади, органи місцевого самоврядування як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати по суду лише спростування недостовірної інформації та не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Проте, це не позбавляє посадову особу органу державної влади чи органу місцевого самоврядування права на захист честі, гідності та ділової репутації у суді.
До того ж ч.4, 5, 6 ст. 17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» зазначає, що у разі розгляду судом спору щодо завданої моральної (немайнової) шкоди між журналістом або засобом масової інформації як відповідачем та політичною партією, виборчим блоком, посадовою особою (посадовими особами) як позивачем суд вправі призначити компенсацію моральної (немайнової) шкоди лише за наявності умислу журналіста чи службових осіб засобу масової інформації. Суд враховує наслідки використання позивачем можливостей позасудового, зокрема досудового, спростування неправдивих відомостей, відстоювання його честі і гідності, ділової репутації та врегулювання спору в цілому. З урахуванням зазначених обставин суд вправі відмовити у відшкодуванні моральної шкоди.
Умислом журналіста та/або службової особи засобу масової інформації є таке їх/її ставлення до поширення інформації, коли журналіст та/або службова особа засобу масової інформації усвідомлювали недостовірність інформації та передбачали її суспільно небезпечні наслідки.
Журналіст та/або засіб масової інформації звільняються від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, якщо суд встановить, що журналіст діяв добросовісно та здійснював її перевірку.
Конончук Анжела
юрист Асоціації Видавців Періодичної Преси
Если Вы в результате незнания/слабого знания укр.языка не поняли что-то или не уловили смысл - спрашивайте, поясню.