Як все було
Не вважаю вагітність хворобою і пологи патологією, які потребують лікарської "допомоги". І тому від першого дня, як я дізналась про вагітність, в голову заселилось одне бажання - народжувати вдома. Але й допомоги, так званих духовних акушерок, я так само не потребувала. Я не визнаю культу вагітності і "підготовки", не ходила ні на які курси/йоги/тренінги, не "підключалась до егрегору домашніх пологів" - це все не моє і не для мене.
9 місяців я хотіла народити сама, вдома, поруч лише найближчі. Мені снилося і ввижалося, як я народжую швидко, безболісно і легко. Саша і мама добре мене знають, мого спокою і впевненості вистачило і на них, щоб вони не заперечували. Моя підготовка - налаштованість, спокій, впевненість і трохи інформації. Здавала аналізи, робила УЗІ, була думка - якщо хоч якісь показники будуть не в нормі, то поїду в пологовий, якщо щось буде не так - поїду в пологовий... хоча якщо чесно, то це я заспокоювала оточуючих, а сама просто знала, що все пройде так, як ввижалося.
Сьогодні якраз за медичними підрахунками мали б відбутись пологи. Але мала стала величенька і їй зовсім не стало місця в маминому пузіку. То ж 27-го в 6-40 ранку під час сну в мене відійшли води. Ночувала я в мами, а в нас гостювали Сашини родичі. Перейшла до себе, відправили гостей, стала пилососити і мити підлоги (всеодно треба ж рухатись) - якби ж встигнути домити :) Домила, встигла аж хвилин 10-15 пострибати на м'ячику (таки допомагає) і, коли схватки стали відчутними і майже безперервними, відправилась в вану з морською сіллю. Купатись довелось зовсім не довго і пішли потуги. Я відчувала все - як головка вкрутилася наче штопор в пологові шляхи, як стала виходити... і контролювала все - не дала мамі зарано витягувати, поки ще не народились плечики... 10-50 ранку... ось бачу як мала відкриває ротик під водою, витягую, кричить, кладу на себе, даю можливість відфиркатись і накричатись, набираю теплішу воду, зігрівається і заспокоюється... Це чудо, яке я переживаю у свідомості і ясності... під вечір їду в пологовий для впевненості, що таки все добре і мене шити не треба. на наступний день виписалась під розписку.
Сказати, що кращих пологів для дитини важко придумати, нічого не сказати. Мала від першого дня тримає голівку, керує своїми ручками і постійно посміхається :)
Я нікого не агітую народжувати вдома самій. Бо мені важко уявити жінку з таким самим спокоєм і впевненістю як в мене. У кожного свій вибір, я свій зробила і досягла свого - народила швидко, безболісно і легко.
Можна ще багато розказувати, як такі пологи вплинуть на долю моєї дитини, але це поки занадто особисте :)
9 місяців я хотіла народити сама, вдома, поруч лише найближчі. Мені снилося і ввижалося, як я народжую швидко, безболісно і легко. Саша і мама добре мене знають, мого спокою і впевненості вистачило і на них, щоб вони не заперечували. Моя підготовка - налаштованість, спокій, впевненість і трохи інформації. Здавала аналізи, робила УЗІ, була думка - якщо хоч якісь показники будуть не в нормі, то поїду в пологовий, якщо щось буде не так - поїду в пологовий... хоча якщо чесно, то це я заспокоювала оточуючих, а сама просто знала, що все пройде так, як ввижалося.
Сьогодні якраз за медичними підрахунками мали б відбутись пологи. Але мала стала величенька і їй зовсім не стало місця в маминому пузіку. То ж 27-го в 6-40 ранку під час сну в мене відійшли води. Ночувала я в мами, а в нас гостювали Сашини родичі. Перейшла до себе, відправили гостей, стала пилососити і мити підлоги (всеодно треба ж рухатись) - якби ж встигнути домити :) Домила, встигла аж хвилин 10-15 пострибати на м'ячику (таки допомагає) і, коли схватки стали відчутними і майже безперервними, відправилась в вану з морською сіллю. Купатись довелось зовсім не довго і пішли потуги. Я відчувала все - як головка вкрутилася наче штопор в пологові шляхи, як стала виходити... і контролювала все - не дала мамі зарано витягувати, поки ще не народились плечики... 10-50 ранку... ось бачу як мала відкриває ротик під водою, витягую, кричить, кладу на себе, даю можливість відфиркатись і накричатись, набираю теплішу воду, зігрівається і заспокоюється... Це чудо, яке я переживаю у свідомості і ясності... під вечір їду в пологовий для впевненості, що таки все добре і мене шити не треба. на наступний день виписалась під розписку.
Сказати, що кращих пологів для дитини важко придумати, нічого не сказати. Мала від першого дня тримає голівку, керує своїми ручками і постійно посміхається :)
Я нікого не агітую народжувати вдома самій. Бо мені важко уявити жінку з таким самим спокоєм і впевненістю як в мене. У кожного свій вибір, я свій зробила і досягла свого - народила швидко, безболісно і легко.
Можна ще багато розказувати, як такі пологи вплинуть на долю моєї дитини, але це поки занадто особисте :)