Про мамське
Можна переживати через політичну/економічну ситуацію в країні/світі, на яку, в принципі, вплинути не можливо.
Можна хвилюватися за всіх, тому що нам і їм стало жити "краще". В когось зменшилась пенсія, в когось затримують зарплату, в когось відмінили надбавки, когось звільнили. Всім "подобаються" квитанції з жеків і цифри в чеках за продукти. Впевнена це торкнулося кожного. І на це вплинути теж не можливо. Лишається особисто економити і економити, і шукати можливості додаткових заробітків.І вірити - якось проживемо, а можливо й прорвемось :)
Можна вичитувати новини з Фукусіми й наповнюватись страхами. А що тут поробиш? Вже ж переживали, і переживаємо, і переживають наші діти і ще довго переживати будемо. Від початку було зрозуміло, що там повна лажа, не краща за наш Чорнобиль.
Можна ще багато через що руйнувати себе хвилюванням.
Проблеми/жахіття/страхи були завжди, лише змінювались сценарії.
А можна жити відсторонено від того всього не вічного і тимчасового. Жити собою, жити своїм. Головне, не зважаючи ні на які "сценарії", бути щасливим. І виходить для мене, як для жінки/матері, головне виховання дитини, виховання ЩАСЛИВОЇ людини.
Тож чого писати про те, чим й так переповнені стрічки новин? Буду краще про те, що може стати комусь корисним, якась думка, якесь слово. Про мій досвід вихователя. Бо було чимало дівчат, що казали щось типу "коли я народжу, то буду в тебе питати порад"; бо зараз багато знайомих/друзів стають вихователями; бо у віці 8-9 років (як зараз моя Лучія) вже видно плоди того, що вкладено; бо скоро вдруге стану мамою і мені цікаво згадувати пройдений раніше шлях.
Отже, зараз для мене виникла потреба використовувати ЖЖ, як мамський щоденник :)
Можна хвилюватися за всіх, тому що нам і їм стало жити "краще". В когось зменшилась пенсія, в когось затримують зарплату, в когось відмінили надбавки, когось звільнили. Всім "подобаються" квитанції з жеків і цифри в чеках за продукти. Впевнена це торкнулося кожного. І на це вплинути теж не можливо. Лишається особисто економити і економити, і шукати можливості додаткових заробітків.І вірити - якось проживемо, а можливо й прорвемось :)
Можна вичитувати новини з Фукусіми й наповнюватись страхами. А що тут поробиш? Вже ж переживали, і переживаємо, і переживають наші діти і ще довго переживати будемо. Від початку було зрозуміло, що там повна лажа, не краща за наш Чорнобиль.
Можна ще багато через що руйнувати себе хвилюванням.
Проблеми/жахіття/страхи були завжди, лише змінювались сценарії.
А можна жити відсторонено від того всього не вічного і тимчасового. Жити собою, жити своїм. Головне, не зважаючи ні на які "сценарії", бути щасливим. І виходить для мене, як для жінки/матері, головне виховання дитини, виховання ЩАСЛИВОЇ людини.
Тож чого писати про те, чим й так переповнені стрічки новин? Буду краще про те, що може стати комусь корисним, якась думка, якесь слово. Про мій досвід вихователя. Бо було чимало дівчат, що казали щось типу "коли я народжу, то буду в тебе питати порад"; бо зараз багато знайомих/друзів стають вихователями; бо у віці 8-9 років (як зараз моя Лучія) вже видно плоди того, що вкладено; бо скоро вдруге стану мамою і мені цікаво згадувати пройдений раніше шлях.
Отже, зараз для мене виникла потреба використовувати ЖЖ, як мамський щоденник :)