Я не знаю, чи можливо розвинути свою душу в молитвах і медитаціях, знаходячись десь в ізоляції від людей. Мабуть монахи, затворники, аскети і досягають вершин душевного розвитку
( Read more... )
В одній мудрій книжці вичитала, що це дуже просто бути простим-хорошим-терплячим-правильним десь високо в горах, в повному усамітненні... Медитація - це злиття зі світом, а не відокремлення від нього, істинні ґуру можуть медитувати-зливатись-зі-світом не тільки в повній тиші і усамітненні, вони вслухаються і приймають все, що відбувається навколо них - сприймають все одним єдиним гармонійним цілим, знаходячи в собі місце для кожної дрібнички, в кожній миті знаходячи чого навчитись. А наше життя взагалі ніц не варте без інших людей навколо нас.
я колись близьку людину спитала - чому я не сприймаю медитацію?, вона якась штучна. на що він відповів - а тому що ти більшість часу знаходшся в природній медитації. так от я з ним погодилась. і для цього зовсім не требабути гуру. одночасно важко і легко народитись в місті, рости з містом і натовпом навколо тебе і жити в гармонії зі світом, природою і людьми. у кожного життя варте чогось свого. але ось наприклад природнє становище людини - бути в парі, а що зараз навколо? самі одинаки...
саме це я і мала на увазі =), "ґуру" я вжила умовно. класно коли в тебе так виходить :)
по-моєму ніколи невідомо яке природне становище людини, хоча б тому, що весь світ/природа, всі істоти весь час розвиваються, змінюються їх функції і призначення - тяжіючи водночас і до розвитку і до рівноваги. а самітники по-моєму були завжди, як і не надто задумливі примітивні "істоти" - які пливуть за течією, по ходу розмножуючись, як і надзвичайно розумні люди, які створювали гармонійні "вічні" пари... зараз в природі /людини/ дуууже різко помінялися пріоритети від силового бік розумового, але природа ще не встигла повністю (після мільйонів років "силовухи") освоїтись з цим, знайти нові оптимальні цінності - от багато людей між "фізухою і умняками" мотаються-вимотуються...
А наше життя взагалі ніц не варте без інших людей навколо нас.
Reply
Reply
по-моєму ніколи невідомо яке природне становище людини, хоча б тому, що весь світ/природа, всі істоти весь час розвиваються, змінюються їх функції і призначення - тяжіючи водночас і до розвитку і до рівноваги. а самітники по-моєму були завжди, як і не надто задумливі примітивні "істоти" - які пливуть за течією, по ходу розмножуючись, як і надзвичайно розумні люди, які створювали гармонійні "вічні" пари...
зараз в природі /людини/ дуууже різко помінялися пріоритети від силового бік розумового, але природа ще не встигла повністю (після мільйонів років "силовухи") освоїтись з цим, знайти нові оптимальні цінності - от багато людей між "фізухою і умняками" мотаються-вимотуються...
Reply
бажаю легкого і веселого розвитку:)
Reply
Reply
Reply
обов'язково!
Reply
Leave a comment