Оп'ять про жрачку. Любєзниє френдеси дратуються - постять тортікі-одбівнушкі-варенички-пєльмєні-хінкалі-блінчики- сациві- явно з під`йобкою на Великий Піст.
З дєцтва не люблю жрать. Ми щонайменше третину життя тупо просипаємо. Тобто не-живемо. Всмислє получаїм якесь дурне удовольствіє (тепло, сновидіння, одключка, оддохновєніє, розслабуха...).
Ще одну третину витрачаєм на - скупиться (дійти до маркєту, потовктися в черзі, замкнуть у ячейці свою сумку (пакєт, ридикюль, клатч - з дуже маленькою надією, шо ніхто не вкраде); пошариться по полицях, толково розкладених грамотними супервайзерами-маркєтологами, вистоять до каси, розщитаться, і... Тягти (пакєт нужєн?) додому. Шоб дома, стягнувши з отьокших ніг модельні сапожкі і вплигнувши в такі зручні капці... Заходиться біля плити (духовки, міксєра, СВЧ, сковорідок (пателень), коструль, скалок і мийок). Збивать, місить, жарить-парить-куховарить...
Ну хай чверть віку. Ще четверть на розкласти посуд- повсідацця- виїсти- перемить тарілки-ложки-виделки, і... Постірушка. Пилосос! Віник, ганчірка (зимою ще й лопата).
Народ - ми за жрачкою-сплячкою-уборкою (щас кажуть "клінінг")-вмиваннями, макіяжем-стрижками і головне - роботою - забули, нахрєна ми взагалі сюди прийшли на ці декілька сраних десятиліть (кстаті - вгадайте, скільки життя ми просиджуєм на унітазі).
Необхідність - антитеза Свободи. Не раджу придурювацця (принаймні до Великодня), шо жрать - приємно; шо шоппінг - увлєкатєльний; шо спать - затишно; шо робить - весело...
Наш Диван за нами скучив. Поваляймося, подумаймо...