Один ізвєстний московітський
поет афроросіянського походження, дуже любив осінь. "Пишноє природи ув'ядання". І шо ще дивовижніше -
зиму. З мілою на тройкє з бубєнцами. Бубєнці - це такі
шарікі з дробинками всередині. По росіянських дорогах саме враз. Шоб доїхать до очерєдного балу (од слова балувацця) і там послухать хруст французськой булки в зубах красавиць і їх юнкєров. А потім під ранок вернуцця додому і будить няню, шоб шукала кружку, бо шампанське з горла забиває піною вуха і мішає слухать сказкі.
Звідтоді кружка у росіянців завжди на видному місці, а сказкі вони досі слухають з упоєнієм, достойним кращого застосування. Починаючи з розп'ятого мальчика, снігурів, ярошів-правосеків з незгораючими візитками, до "українсько-кримськотатарських диверсантів" в окупованому Криму і пісеньок на вокзалах. Тому що піна вже не від шампанського. Монтажна. І не у вухах. А напроти - там, де мали бути
шарікі.
Казочки їм застять наразі чергове падіння
"Прогресу", що змусить ще місяців зо два екіпаж МКС пити власну мочу замість шампанського; "Приводнення" другого
літака з "отмірала кузькіна мать" і споглядання наших ракет поблизу Тарханкута.
Нам же можна втішитись, що зима прийшла точно за календарем, що снігу саме враз, що мороз невеличкий і що нарешті вихідні співпали з онуком.
Cподіваюсь, що бліндажі у хлопців на сході теплі, сухі, затишні і надійні.
Вітання волонтерам.
Воїнство - з наступаючим чвертьвіковим ювілеєм ЗСУ.