зімняя сказка

Dec 04, 2016 08:59

  Один ізвєстний московітський поет афроросіянського походження, дуже любив осінь. "Пишноє природи ув'ядання". І шо ще дивовижніше - зиму. З мілою на тройкє з бубєнцами. Бубєнці - це такі шарікі з дробинками всередині. По росіянських дорогах саме враз. Шоб доїхать до очерєдного балу (од слова балувацця) і там послухать хруст французськой булки в зубах красавиць і їх юнкєров. А потім під ранок вернуцця додому і будить няню, шоб шукала кружку, бо шампанське з горла забиває піною вуха і мішає слухать сказкі. 
  Звідтоді кружка у росіянців завжди на видному місці, а сказкі вони досі слухають з упоєнієм, достойним кращого застосування. Починаючи з розп'ятого мальчика, снігурів, ярошів-правосеків з незгораючими візитками, до "українсько-кримськотатарських диверсантів" в окупованому Криму і пісеньок на вокзалах. Тому що піна вже не від шампанського. Монтажна. І не у вухах. А напроти - там, де мали бути шарікі
  Казочки їм застять наразі чергове падіння "Прогресу", що змусить ще місяців зо два екіпаж МКС пити власну мочу замість шампанського; "Приводнення" другого літака з "отмірала кузькіна мать" і споглядання наших ракет поблизу Тарханкута.
  Нам же можна втішитись, що зима прийшла точно за календарем, що снігу саме враз, що мороз невеличкий і що нарешті вихідні співпали з онуком.





Cподіваюсь, що бліндажі у хлопців на сході теплі, сухі, затишні і надійні. 
      Вітання волонтерам.
      Воїнство - з наступаючим чвертьвіковим ювілеєм ЗСУ.


внук, росія, война

Previous post Next post
Up