Рівно через вісім місяців після одного з зимових майданів
зібралися протестувати проти російської агресії. Проти Путіна. За Україну. За Перемогу.
Небагато - може тому, що в робочий день, п'ятниця, та й запізно о 18-й - зібралось десь з пів-тисячі (на задньому плані - звичайні городяни-перехожі). Із завсідників Майдану помітив
Андрій Бут,
Віктор Романенко,
Людмила Кострюкова,
Юля Рацибарська, Гарік Гельфер і
Євген Гендін. Спасибі всім. Вибачте, кого не помітив.
Попри заклики, гасла й кричалки, включно з сороміццькими на адресу Хуйла, попри досить дотепні саморобні плакати, захід йшов досить невесело. Війна, шо-ж. Дякувати
Руслані, що досить несподівано з'явилася в нашій провінції і привнесла деякий оживляж, перевівши розмову в практичне русло флеш-мобів та інформаційних приводів - власне, складових цієї "гібридної війни"
Складової, яку ми досі не витягуємо з-поза ворожих "Лайф ньюз" та "Раша тудей". Складової, яку відверто просираємо, так само, як просрали, підставили, здали наші батальйони в
Іловайську.
Бо світ, зі слів Руслани - нас не чує. І судячи з учорашньої реакції Євросоюзу і Обами, так воно й є насправді. Нажаль. При тому, що конкретні
плани, пропозиції давно озвучені й опубліковані.
Ще цей "Сбєрбанк росії" в кадр лізе ((
Завтра подібні акції будуть в Запоріжжі і Одесі. Сподіваюся, більш організовані, масові і конкретні.